Проаналізовано історіографію досліджень образу гетьмана Івана Мазепи. Досліджено цифрові практики музеїв в соціально-гуманітарному дискурсі США. Розкрито специфіку організації фахової освіти в умовах глобалізаційних криз та війни. Розглянуто музейні практики в соціально-гуманітарному дискурсі Федеративної Республіки Німеччини. Висвітлено окремі аспекти прогнозування розвитку культурно-дозвіллєвої сфери. Охарактеризовано вплив культурно-креативних індустрій на трансформацію музичної інфраструктури України. Розкрито недосконалість термінології в системі проблем сучасної культурно-мистецької сфери. Досліджено відтворення традицій українського іконопису в діаспорі на прикладі іконостасу собору святої софії у Римі. Охарактеризовано трансформації масової мовленнєвої культури в контексті глобалізаційних та постмодернізаційних процесів. Увагу прилілено культурній та креативній індустрії як феномену соціально-культурної діяльності та культурно-мистецьких практик в умовах мондіалізації сучасного суспільства.

Обґрунтовано сучасні фактори й інструменти формування конкурентоспроможності підприємництва в новітніх умовах, з акцентом на постулатах ноосферних цивілізаційних трансформацій, державно-приватному партнерстві, соціальній відповідальності бізнесу, особливостях використання циркулярних бізнес-моделей тощо. Розглянуто вплив цифровізації на конкурентоспроможність підприємництва, зокрема, ризики та напрями підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах цифровізації. Охарактеризовано ключові тенденції розвитку інноваційної екосистеми в умовах розбудови інформаційного суспільства. Висвітлено концептуальні засади стратегії розбудови цифровізаційноорієнтованих стартапів. Систематизовано фактори конкурентоспроможності аграрного підприємництва в умовах економічної невизначеності та соціальних викликів. Закцентовано увагу на державіній підтримці розвитку сімейних фермерських господарств. Визначено проблеми соціалізації підприємництва в рамках селозберігаючої моделі. Окреслено перспективи розвитку аграрних підприємств в сучасних умовах.

Досліджено комплекс теоретичних, науково-методологічних підходів до формування інституційного середовища пост- і неоіндустріальної модернізації економіки старопромислових регіонів України та становлення регіональних інноваційних екосистем. Визначено теоретико-методологічні засади формування інноваційних екосистем України. Здійснено комплексну оцінку інноваційної діяльності промисловості в контексті розвитку інноваційних екосистем у розрізі галузей і регіонів. Обгрунтовано концептуальні положення щодо розвитку інноваційних екосистем старопромислових регіонів України в умовах глокалізації та європейської інтеграції. Розроблено теоретико-методологічні засади формування інституційного середовища, що сприяє цифровій модернізації економіки старопромислових регіонів. Розширено виробничу функцію Кобба - Дугласа шляхом включення інноваційних чинників для визначення інноваційного внеску в економічне зростання. Запропоновано стратегічні сценарії інноваційного розвитку за принципом «майбутнє визначається траєкторією в майбутнє» з урахуванням меж безпечного існування. Обгрунтовано концептуальні положення щодо діяльності інститутів регіонального розвитку. Розроблено інституційні засади стимулювання смарт-спеціалізації та комплексу засобів, які сприяють розвитку підприємництва в об'єднаних територіальних громадах.

Здійснено аналітичний огляд "комбінованих" проєктів на основі публічно-приватного партнерства (ППП) та грантового фінансування Європейського Союзу. Проєкти, що поєднують ППП з фондами ЄС, підпадають під дію як правил ППП, так і принципів для європейських фондів. В Україні, де доступ до джерел фінансування вкрай обмеженим, саме грантова підтримка міжнародних організацій та країн-партнерів має вирішальне значення для фінансування різноманітних проєктів щодо відбудови та відновлення України. Розглянуто інституціональне забезпечення сприяння розвитку ППП міжнародними організаціями. Наведено схеми поєднання грантового фінансування ЄС та приватного інвестування на основі ППП. Запропоновано "комбіновані" моделі поєднання грантового фінансування ЄС та приватного фінансування на основі ППП в Україні, що сприятиме відновленню інфраструктури, зруйнованої під час війни, залученню інвестицій, створенню нових робочих місць тощо.

Аксьонов Олександр Борисович СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ В СИСТЕМІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СОЦІУМУ 10 Апиіай Марія Василівна, Гомоляк Марія Михайлівна, Митровка Ярослава Юріївна БІБЛІОТЕКА В НОВИХ СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ОБСТАВИНАХ 12 Бабій Надія Петрівна ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН МІСТА В КОНТЕКСТІ ПРИСУТНОСТІ ТА ВИРОБНИЦТВА ПРОСТОРУ 14 Бенюк Олеся Богданівна МИСТЕЦТВО МОДЕРНІЗМУ ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ 18 Берест Павло Михайлович ВПЛИВ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ НА МАТЕРІАЛЬНУ КУЛЬТУРУ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР 22 Бобул Іван Васильович VARIETY ART IN THE DISCOURSE OF HUMAN AESTHETIC NEEDS ENSURING 27 Бородіна Наталія Вячеславівна ЖОРСТОКІСТЬ ЯК НОРМА/АНОМАЛІЯ В КУЛЬТУРІ 30 Борук Василь Дмитрович ЦИФРОВЕ МИСТЕЦТВО: ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ 34 Бровко Микола Миколайович КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-ЕСТЕТИЧНІ ТРАНСКРИПЦІЇ ФЕНОМЕНА АКТИВНОСТІ МИСТЕЦТВА: МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОЄКЦІЯ 38 Бугайов Микола Вікторович БЛОГІНГ ЯК ФОРМА КРОС-КУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 43 Булах Тетяна Дмитрівна ПРО НОВІ ФОРМАТИ КНИГ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ 46 Василевська Тетяна Едуардівна, Пітякова Тетяна Степанівна ЕТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА УНІВЕРСИТЕТУ: СУТНІСТЬ І ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ Виткалов Сергій Володимирович, Вит калов Володимир Григорович ВИЩА ОСВІТА В РЕГІОНІ: ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ її ФУНКЦІОНУВАННЯ 54 Вільчинська Ірина Юрїівна НЕПРАВДИВА ІНФОРМАЦІЯ ТА СВОБОДА СЛОВА 58 Ворожейкін Євген Петрович РЕЙВ ЯК РИТУАЛЬНА ПОДІЯ: СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 61 Гайдукевич Катерина Анатоліївна ВЕСІЛЬНИЙ ІВЕНТ ЯК СУЧАСНА КУЛЬТУРНА ПРАКТИКА 64 Герчанівська Поліна Евальдівна МІКРО-1 МАКРОМОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД 69 Головач Наталія Миколаївна ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ 74 Головкова Маріанна Михайлівна НАРОДНА ПІСЕННІСТЬ В ЕСТРАДНІЙ ВОКАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОСТІ 78 Гончарова Олена Миколаївна ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЖІНОЧОГО МИСТЕЦТВА ВІРДЖИНІЇ ДА ВЕЦЦО У СОЦІАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ 81 Горбатюк Андрій Юрійович ШТУЧНА КУЛЬТУРА ЯК ПЕРЕДУМОВА СТВОРЕННЯ КУЛЬТУРИ ТРАНСГУМАНІЗМУ 87 Горова Віталія Олександрівна ФУНКЦІЇ МУЗИЧНО-ДОЗВІЛЛСВИХ ІВЕНТІВ 92 Гоцалюк Алла Анатоліївна УКРАЇНСЬКА ОБРЯДОВІСТЬ ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ 95 Гуменюк Тетяна Костянтинівна НОВІ ХУДОЖНІ ПРАКТИКИ ЯК КУЛЬТУРНА ДОМІНАНТА СУЧАСНОСТІ 100 Данник Катерина Олександрівна СОЦІОКУЛЬТУРНІІНТЕНЦІЇ ВІРМЕНСЬКОЇ МЕНШИНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ЕКОЛОГІЧНА ІНІЦІАТИВА 105 Дарморіз Оксана Володимирівна КУЛЬТУРНІ ІНДУСТРІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ: КЕЙС ЛЬВОВА 109 Денькович Василь Степанович ТРАНСФОРМАЦІЯ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЯК ВІДПОВІДЬ НА СУСПІЛЬНІ ЗАПИТИ 113 4 Оіиенко Володимир Сергійович ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ЯК СУБ’ЄКТА СОЦІАЛЬНОЇ КУЛЬТУР пякунЯна Іванівна ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ НАРОЗВИТОК ОЮІТАЬ-ТЕХНОЛОГІІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ПРОЄКТАХ В УКРАЇНІ 122 Желєзняк Серафим Володимирович ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «АУДІОВІЗУАЛЬНА КУЛЬТУРА» 126 Жорнова Олена Іллівна, Жорнова Ольга Іллівна СОЦІАЛЬНА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ПЕРТУРБАЦІЇ В ПОВСЯКДЕННІ 129 Журба Володимир Валерійович, Журба Яніна Олексіївна, Чуніхіна Ірина Вікторівна «КИЇВСЬКА ДИТЯЧА ФІЛАРМОНІЯ» - КОЛИСКА ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ 133 Засядьвовк Ольга Андріївна ІВЕНТ-ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ 138 Капустнікова Наталя Олександрівна ВИКОРИСТАННЯ АРТЕФАКТНИХ ДОКУМЕНТІВ ІЗ ФОНДІВ МАРІУПОЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ У ПРОПАГАНДІ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В РЕГІОНІ 141 Карась Ганна Василівна МУЗИЧНІ ПРАКТИКИ В КУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ 146 Кириленко Катерина Михайлівна РОЗРОБКА ПОНЯТТЯ «ПОДІСВА КУЛЬТУРА» ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАПРЯМ НАУКОВИХ ПОШУКІВ У КНУЮМ..15І Кириловець Ігор Миколайович ЖАНР BLACK METAL У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ НОРВЕГІЇ 155 Козловська Марина Вікторівна РОЛЬ І МІСЦЕ СВЯТА У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ ЛЮДИНИ 157 Копісвська Ольга Рафаілівна ПРИКЛАДНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ У ДИСКУРСІ ПРАКТИК ТОЛЕРАНТНОСТІ 160

Визначено стан сталого розвитку старопромислових регіонів України (Слобожанський, Придніпровський, Донецький економічні райони) з використанням методики визначення критеріїв та кількісної оцінки процесів та стадій їх індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації. У процесі дослідження застосовано методичний інструментарій оцінки рівня та умов індустріальної, постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на основі врахування кількісних параметрів екологічної, економічної та соціальної складових сталого розвитку. Результати оцінювання стадій модернізації регіонів України у 2005 - 2019 рр. підтвердили індустріальну розвинутість Донецького (Донецька та Луганська області) та Придніпровського (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області) економічних районів. За результатами оцінювання постіндустріальної модернізації, найвищий індекс мав Слобожанський економічний район (Полтавська, Сумська та Харківська області). Даний район - безперечний лідер за індикаторами, які відображають інновації у знаннях і переданні знань (різниця становить десятки пунктів порівняно з відповідними індексами інших районів). Оцінювання стадії неоіндустріальної модернізації засвідчило існування негативної тенденції, яка склалась у всіх економічних районах, - стійке зменшення фінансування інновацій у знаннях. Унаслідок цього загальний індекс груп індикаторів знань не показував ознак зростання, а в деяких районах навіть зменшився. Оптимістичним винятком був Слобожанський економічний район. Розроблення та впровадження методики оцінювання процесів модернізації дозволить підвищити ефективність прийняття управлінських рішень державним органам влади, покращити якість стратегій і цільових комплексних програм з питань соціально-економічного розвитку. Для забезпечення постіндустріальної та неоіндустріальної модернізації економіки на засадах сталого розвитку в умовах недостатньої дієвості та ефективності традиційного інструментарію державної політики потребує формування інститутів регіонального розвитку. Проаналізовано сучасний стан наявності інститутів регіонального розвитку за напрямами діяльності. Визначено, що інституційна структура є неоднорідною, регіони різні за якістю трудових і природних ресурсів, що фактично зумовлює спеціалізацію регіональної економіки, тому для них необхідно використовувати диференційовані заходи підтримки з боку інститутів розвитку.

Розвиток публічно-приватного партнерства визначено ключовим механізмом із залучення інвестицій для досягнення. Цілей сталого розвитку, зокрема Цілі 9 "Створення стійкої інфраструктури, сприяння всеохоплюючій і сталій індустріалізації та інноваціям" та Цілі 17 "Зміцнення засобів реалізації Глобального партнерства в інтересах сталого розвитку та активізація його діяльності". Запропоновано ввести в науковий обіг поняття "міжнародно-публічно-приватного партнерство" (МППП) з урахуванням зацікавленості та коштів міжнародних організацій й міжнародних донорів. Проаналізовано взаємоузгодженість інтересів держави і приватного сектору в партнерстві. Розглянуто різні варіації взаємодії інституціональних посередників через призму конкретних суб'єктів (держава, бізнес, громадянське суспільство та міжнародна організація). Проаналізовано інституціональне забезпечення МППП для досягнення Цілей сталого розвитку старопромислових регіонів. Визначено, що для розробки та супроводу проєктів МППП для досягнення Цілей сталого розвитку в старопромислових регіонів необхідно створення єдиної системи із реалізації та моніторингу проєктів МППП із урахуванням всіх створених інститутів. Система інститутів розвитку МППП включає фінансові та нефінансові інститути. Запропоновано створити Центр МППП як незалежного експертного органу, метою якого є підготовка, організація і супровід проєктів МППП, а також надання підтримки органам публічного управління і бізнесу.

У навчальному посібнику розглянуто теоретичні, процесуальні та методичні питання судової експертизи в адміністративному провадженні. Висвітлено роль судового експерта як суб’єкта судово-експертної діяльності. Поданий матеріал адаптовано до вимог сучасного законодавства. Для студентів юридичних спеціальностей закладів

Запропоновано бачення стратегічного майбутнього Донбасу як регіону високої технологічної культури, який має розвиватися на основі неоіндустріальної моделі модернізації шляхом упровадження новітніх вітчизняних і світових досягнень науки та техніки. Обгрунтовано необхідність розробки стратегічного курсу розбудови ідеології промислового розвитку Донецького регіону в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх викликів і загроз. Це необхідно для відновлення промислового комплексу України, розвитку інтелектуального, наукового, виробничого і кадрового потенціалу регіону, досягнення високих якісних стандартів виробництва. Запропоновано напрями та механізми реалізації цієї ідеї шляхом застосування можливостей платформної економіки, інформаційно-комунікативних і цифрових технологій, що дозволяє значною мірою підвищити кількість потенційних учасників реалізації Стратегії, залучити додаткові ресурси, забезпечити конкурентність, прозорість, оперативність їх взаємодії та взаємовигідної співпраці. Розкрито базові умови, наявні інституційні можливості для реалізації Стратегії возз'єднання, відродження і розвитку Донецької та Луганської областей. Розглянуто інституційні умови - перезавантаження економіки Донбасу. Обгрунтовано пропозиції до Плану заходів для подолання перешкод та активізації дій щодо відродження Донбасу в політичній, соціальній та інформаційній сферах, питаннях реінтеграції та встановлення миру. Ключова позиція авторів полягає в такому: Донбас - це регіон, який здатен зберегти за собою роль індустріального центру України і розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі шляхом упровадження новітніх технологій Індустрії 4.0, ІКТ, штучного інтелекту. Донбас - це територія потужного інноваційно-інвестиційного зростання, здатна забезпечити високу конкурентоспроможність економіки регіону й України загалом. Для цього необхідна реалізація стратегічного курсу України на розбудову промислового комплексу країни, розвиток конкурентоспроможності національної економіки та промислових регіонів.

Зазначено, що в умовах децентралізації та виконання Угоди про асоціацію з ЄС кожен український регіон має знайти свою нішу, як на національному, так і на європейському ринку, розбудовувати самостійно або разом із сусідніми регіонами регіональні інноваційні екосистеми. Зауважено, що в процесі децентралізації в Україні було випущено з уваги такий важливий територіальний рівень, як економічний район, що об'єднує декілька областей. Економічні райони утворилися не адміністративним шляхом, а виникли в ході історичного, соціально-економічного та культурного розвитку та представляють собою великі за територією соціально-економічні та культурні простори, об'єднані спільним географічним розташуванням, культурними та ментальними характеристиками, подібним природно-ресурсним забезпеченням та структурою економіки. Акцентовано, що в умовах розселення України саме економічні райони відповідають вимогам європейської класифікації NUTS 1 і можуть об'єднувати від 3 до 7 млн. осіб. Області, які входять до їх складу, маючи взаємопов'язану інфраструктуру, подібну структуру економіки та подібні проблеми, шляхом співпраці та об'єднання ресурсів, можуть забезпечувати збалансований сталий розвиток регіональної економіки на базі формування інноваційних екосистем. Увагу приділено оцінці інноваційної активності галузей економіки Придніпровського економічного району, концепції інституційного забезпечення формування регіональної інноваційної екосистеми, венчурному інвестуванню як дієвому інструменту підтримки регіональної інноваційної екосистеми.

Обґрунтовано середовище й інституційні засади сталого розвитку підприємництва за сучасних умов. Виявлено ключові детермінанти сталого розвитку торгівлі та біржової діяльності за умов інформаційного суспільства. Визначено проблеми щодо співпраці держави та приватного бізнесу у сфері інновацій. Обґрунтовано просторову локалізацію підприємницької діяльності в контексті суперечностей глобального розвитку, охарактеризовано теоретичні та практичні засади розвитку підприємництва на сільських територіях. Розкрито підходи до організації електронної торгівлі у сфері харчової промисловості, висвітлено сучасні тенденції розвитку електронної комерції та перспективи застосування послуг фулфілмента в Україні та розглянуто практичні аспекти діяльності бірж на українському ринку.

Репрезентовано проблематику, яку актуалізовано в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ - ХХІ століть. Очевидне завершення "доби постмодернізму" увиразнило необхідність, із одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення "постмодернізму", а з іншого, - зафіксувати прорахунки, окреслюючи подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах "метамодернізму" - наступного етапу становлення й утвердження власне такої "культурної моделі". Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.

Здійснено філософський аналіз можливостей і необхідності досягнення цілей сталого розвитку в умовах інформаційно-мережевої парадигми. Висвітлено вплив ковідного періоду на розвиток освіти для сталого розвитку (загальнодержавний та регіональний контексти). Розглянуто характерні особливості старопромислових регіонів України. Досліджено розвиток старопромислових регіонів та об'єднаних територіальних громад. Здійснено рейтингове оцінювання безпеки сталого розвитку старопромислових регіонів України. Розкрито інноваційний ландшафт як основу сталого розвитку регіону. Проаналізовано роль міжнародно-публічно-приватного партнерства для досягнення цілей сталого розвитку в старопромислових регіонах України. Досліджено організаційно-економічний механізм маркетингового тестування ринкових перспектив товарних інновацій промислових підприємств.

Здійснено науковий аналіз експертної практики, спеціальної літератури та нормативно-правових актів України та зарубіжних країн із метою розробки критеріїв диференціювання судових експертиз за класами, родами, видами, підвидами й удосконалення класифікації судово-експертних досліджень, що сприятиме розвитку теорії, методології та практики судової експертизи. На рівні комплексного підходу досліджено класифікацію судових експертиз. Рекомендовано шляхи вирішення проблем, що виникають під час розробки класифікації судових експертиз. Окреслено чіткі межі окремих класів, родів, видів, підвидів судових експертиз та експертних спеціальностей, визначено основні критерії розмежування цих категорій.

Увагу приділено судовій економічній експертизі як джерелу доказів у судочинстві України. Розглянуто основні положення законодавства України із процедур банкрутства. Висвітлено загальні підходи до вдосконалення системи мінімізації ризиків банкрутства підприємств і шляхів їх нейтралізації. Визначено роль судової економічної експертизи у виявленні та запобіганні банкрутству підприємств. Здійснено аналіз сучасної економічної думки щодо визначення категорій "фінансова стійкість" і "фінансова стабільність" підприємства. Наведено детальний алгоритм проведення експертиз, пов'язаних із визначенням рівня фінансової стійкості у справах про банкрутство підприємства. Визначено алгоритм вирішення завдань судової економічної експертизи із встановлення фінансової стійкості та стабільності підприємства при проведенні судово-економічних експертиз, пов'язаних зі справами про банкрутство підприємства.

Наведено теоретичні матеріали щодо визначення сутності та правової природи судової експертизи у кримінальному провадженні, організаційно-правових засад проведення судової експертизи, правового положення експерта та спеціаліста у кримінальному процесі України. Увагу приділено використанню спеціальних знань у кримінальному провадженні та специфіці окремих форм їх використання.

Оцінено сучасний стан і тенденції розвитку промисловості Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Луганської областей України. Визначено перспективи неоіндустріальної модернізації економіки старопромислових регіонів на засадах smart-спеціалізації. Проаналізовано інституційне середовище регіонального розвитку цих областей. Запропоновано запровадити систему інститутів сприяння регіональному розвитку на засадах smart-спеціалізації. Обгрунтовано необхідність застосування публічно-приватного партнерства для прискорення неоіндустріалізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)305,0

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж25176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано теоретико-методичні засади механізму облікового відображення витрат підприємства на заходи з охорони праці. Проаналізовано статистичні дані щодо виробничого травматизму, зафіксованого на підприємствах, з деталізацією по областях. Узагальнено порядок відображення в системі бухгалтерському обліку витрат на засоби індивідуального захисту, спецхарчування й обов'язкові медогляди, навчання з питань охорони праці. Запропоновано методику відображення в обліку витрат на захист працівників підприємств від COVID-19. Розроблено форму внутрішнього звіту для відображення обсягу таких витрат, що надасть змогу управлінцям аналізувати динаміку та відхилення фактичних витрат компанії на заходи з охорони праці від запланованих, що сприятиме підвищенню обгрунтованості прийняття управлінських рішень щодо ефективності заходів з охорони праці.

У монографії досліджено ключові культуротранслюючі чинники, витлумачено їхню генезу й увиразнено провідні методологічні аспекти полідисциплінарного вивчення феномену культури. Значну увагу зосереджено на визначенні світоглядно-ціннісного потенціалу культуро- творчосгі та аналізі й узагальненні низки актуальних проблем, які характеризують розвиток культури в різні історичні періоди і, зокрема, в умовах сьогодення. Розглянуто трансформації культурної інфраструктури під впли¬вом цифрових метаморфоз.