Вивчено систему творення відономастичних кулінарних термінів і номенів, що функціонують в українській мові. Встановлено словотвірні особливості групи спеціальної кулінарної лексики, простежено залежність вибору способів деривації від семантичної групи ономата, що є твірною основою, від об'єкта творення (терміна чи номена), а також від мови, в якій утворювалася одиниця спеціальної лексики. З'ясовано, що набільш продуктивним є утворення лексико-синтаксичних дериватів (номінативних словосполучень). Зазначено, що найбільшою семантичною групою кулінарних термінів і номенів є група назв напоїв, а з точки зору походження переважають англомовні утворення; одночасно ці групи виявляють найбільшу різноманітність словотвірних типів. Виявлено основні види мотиваційних ознак (причини вибору конкретного ономата як твірної основи). Встановлено, що спосіб засвоєння іншомовних термінів залежить від первісного способу творення, використаного в мові-першоджерелі.

За допомогою широкого кола джерел і літератури проведено комплексне дослідження громадсько-політичної, наукової, педагогічної та публіцистичної діяльності В. К. Липинського на тлі суспільно-політичних процесів у першій третині XX ст. на українській території під владою Російської й Австро-Угорської імперій, а також в українському еміграційному середовищі Австрії та Німеччини. На основі опублікованих і вперше введених до наукового обігу документів і матеріалів деталізовано й уточнено окремі моменти життєвого шляху В. К. Липинського. Визначено основні етапи становлення його світогляду, досліджено політичну та громадську діяльність вченого, охарактеризовано педагогічну діяльність В. К. Липинського в Українському науковому інституті в Берліні. Проведено аналіз наукової та публіцистичної спадщини вченого.