Вивчено ураження нервової системи у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Обстежено 148 хворих на ХГН: 97 хворих на ХГН без хронічної ниркової недостатності (ХНН), 33 хворих у термінальній стадії ХНН, пролонгованій хронічним гемодіалізом, 18 хворих після трансплантації нирки. Проведено комплекс неврологічних, біохімічних і електрофізіологічних методів дослідження з метою виявлення особливостей вегетативно-судинних порушень у хворих за різних варіантів ХГН і на різних стадіях хвороби. Початковими проявами уражень нервової системи у хворих на ХГН без ХНН є неврозоподібний синдром з підвищенням рівня ситуаційної тривожності, синдром вегетативної дистонії з початковими проявами порушення мозкового кровообігу і дисциркуляторна енцефалопатія І стадії. Лікування неврологічних ускладнень ХГН повинно починатись на перших стадіях хвороби до розвитку ХНН і узгоджуватися з характером вегетативно-судинних розладів. Запропоновано лікування синдромів вегетативної дистонії з початковими проявами порушення мозкового кровообігу та дисциркуляторної енцефалопатії І стадії. у хворих на хронічний гломерулонефрит без хронічної ниркової недостатності з використанням магнітотерапії.

Проаналізовано сутність і зміст права особи на справедливий суд, вивчено проблеми його практичної реалізації. Зміст цього фундаментального права особи розкрито через сукупність його елементів (органічних, інституціональних, процесуальних і спеціальних). Охарактеризовано міжнародно-правові акти у сфері судоустрою, а також рішення Європейського суду з прав людини щодо забезпечення справедливого судочинства. Розглянуто вітчизняну судову систему в аспекті її відповідності міжнародним стандартам. Наведено рекомендації щодо вдосконалення процесуального та судоустрійного законодавства у сфері реалізації права особи на справедливий суд.

Обгрунтовано, що справедливість є важливим критерієм оцінки ефективності та легітимності в діяльності судової влади. Доведено, що справедливість є невід'ємним елементом змісту судового рішення, в якому відображається результат суду з розгляду правових спорів. Право на справедливий суд проаналізовано у вузькому та широкому аспектах, розглянуто як процесуальну правову гарантію, що передбачена нормами міжнародного права та закріплена на законодавчому рівні, забезпечення якого є прямим обов'язком держави. Розглянуто систему організаційно-правових гарантій права на справедливий суд, які розподіляються на інституціональні (незалежність та неупередженість суду, утворення суду на підставі закону, компетентність суддів) та процесуальні ("розумний" строк розгляду справи, наявність системи альтернативних (позасудових) інститутів вирішення правових спорів, виконання судових рішень). Доведено необхідність введення юридичної відповідальності сторін у справі за умисне затягування судового процесу. Удосконалено класифікацію міжнародно-правових актів, що регламентують право на справедливий суд.

Выполнено экспериментально-клиническое исследование больных с алкогольной полинейропатией (АП), получивших комплексное лечение с использованием альфа-липоевой кислоты. Электрофизиологические образцы использовались в качестве объективных критериев для периферического исследования нервной системы. Экспериментальное клиническое исследование выявило эффективность "Тиоктацида" для фармакологического лечения различных форм АП.

Зазначено, що науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України підготовлено з урахуванням останніх змін, внесених до процесуального законодавства. Здійснено глибокий та всебічний аналіз норм адміністративного процесуального права через призму практики Європейського суду з прав людини та практики національних адміністративних судів. Сформульовано практичні рекомендації щодо застосування норм Кодексу на практиці.