Гарантування захисту фінансових інтересів інвесторів у житлове будівництво є актуальною проблемою для України, оскільки інвестиції громадян у житлове будівництво не захищені жодним економічним механізмом. Наявні законні шляхи фінансування будівництва об'єктів нерухомості нездатні повною мірою захистити інтереси громадян у цій сфері та забезпечити прозоре залучення коштів. Проведений аналіз динаміки обсягів упродовж 2012 - 2020 рр. надав змогу зафіксувати тенденцію до зниження обсягів будівництва житла, зумовленої зростанням цін на нерухомість, підвищенням процентних ставок за іпотечними кредитами, а найбільше - погіршенням фінансового стану населення внаслідок поширення коронавірусної пандемії COVID-19. У процесі аналізу виявлено суттєву різницю між обсягами введеного в експлуатацію та розпочатого будівництва житла, що свідчить не лише про зниження платоспроможного попиту на вітчизняному ринку житлової нерухомості, а також імовірність збільшення кількості недобудованого житла та поглиблення фінансових ризиків громадян, які вклали гроші в зазначене житло на початковому етапі його будівництва. Розроблено підхід до зміцнення фінансової безпеки громадян у процесі житлового будівництва, який базується на укладенні договорів інвесторами не з забудовником, а з фінансовою установою, яка контролює хід будівництва та перераховує кошти відповідно до графіка виконаних робіт. Обгрунтовано впровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки. Це надасть можливість накопичувати житлові заощадження на рахунках, які будуть використані для поліпшення житлових умов. Сформульовано пріоритети державної політики, спрямованої на захист фінансових інтересів домогосподарств на ринку житлової нерухомості в Україні: формування бази даних із достовірною та прозорою інформацією про діяльність забудовників та її ретельний аналіз з метою недопущення виникнення проблемних об'єктів житлового будівництва; залучення банків, страхових компаній та інших фінансових посередників до участі у фінансуванні житлового будівництва шляхом розроблення відповідних депозитних, кредитних і гарантійних продуктів; упровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки; створення гарантійних механізмів для виплат компенсацій інвесторам житлового будівництва в разі банкрутства забудовника; запровадження обов'язкового страхування відповідальності забудовників при фінансуванні об'єктів житлового будівництва; здійснення інвентаризації проблемних незавершених об'єктів житлової нерухомості та розроблення фінансових механізмів для забезпечення їх добудови та введення в експлуатацію; окреслення правових механізмів для гарантування державою майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва та майбутні об'єкти нерухомості, у які вкладено кошти громадян.

Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинених країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010 - 2020 рр. надав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проекти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обгрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проекти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами та партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти та діяльності фінансових посередників.

Визначено, що інформатизація економічного простору зумовлює зростання ролі консалтингу у фінансово-інвестиційному забезпеченні розвитку економік українських регіонів. Установлено на основі результатів регіонального виміру рівня локалізації консалтингової діяльності в Україні наявність диспропорцій у розвитку управлінського консалтингу у 2014 - 2019 рр. Констатовано, що споживання консалтингових послуг у регіонах має дискретний, фрагментарний характер. Виокремлено групи регіонів залежно від рівня попиту на послуги управлінського консалтингу. Виявлено, що особливості концентрації консалтингу обумовлені економічним становищем регіонів, їхньою спеціалізацією, територіальним зосередженням бізнесу у великих містах, наявністю гострої конкуренції серед консалтингових фірм. З'ясовано, що перешкодою до зростання ринку консалтингових послуг у регіонах є слабке розуміння керівниками територіальних органів влади та бізнес-структур ефективності професійного консалтингу при вирішенні конкретних соціально-економічних завдань. Запропоновано для поширення консалтингу в регіонах України створення регіональних центрів розвитку консалтингового співтовариства на підставі організації мережі філій у напрямку від центру регіонального консалтингового ринку (обласних центрів) до прилеглих територіальних утворень. Зазначено, що поліпшенню консалтингового клімату в регіонах сприятиме формування дієвої системи правового регулювання консалтингової діяльності, розроблення механізмів ефективної взаємодії консалтингових структур, активізація діяльності професійних об'єднань консультантів, формування єдиної системи довідкової інформації про надавачів консалтингових послуг, оприлюднення результатів діяльності консалтингових фірм у засобах масової інформації, а також удосконалення консалтингової діяльності банківських установ.

Обґрунтовано концептуальні підходи, теоретико-методологічні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму забезпечення фінансової безпеки домогосподарств в Україні. Проаналізовано підходи до визначення суті поняття "фінансова безпека домогосподарства", виділено її функції й особливості. З'ясовано чинники та загрози фінансовій безпеці домогосподарств. Розглянуто необхідність удосконалення механізму забезпечення фінансової безпеки домогосподарств, визначено його методологічні засади й основні компоненти. Обґрунтовано науково-методичний підхід до дослідження фінансової безпеки домогосподарств. Розроблено систему показників оцінки стану фінансової безпеки з позицій держави та домогосподарства. Критично оцінено стан функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки домогосподарств в Україні. Виявлено проблеми, недоліки та нерозв'язані питання функціонування цього механізму в частині методів, інструментів і важелів. Розроблено інструментарій забезпечення фінансової безпеки домогосподарств. Запропоновано низку заходів удосконалення державного впливу на забезпечення фінансової безпеки домогосподарств. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавчої бази.

Здійснено теоретичне узагальнення і наведено нове розв'язання важливої наукової проблеми з комплексного розвитку теоретико- методологічних засад оцінки якості трансформаційних процесів у фінансовому секторі національної економіки. Розглянуто широке коло питань теоретико-методологічного, аналітичного, прогностичного і прикладного характеру, пов'язаних із формуванням цілісної прогностично-аналітичної системи оцінки і передбачення розвитку трансформаційних процесів у фінансовому секторі (ФС) економіки країни. Висвітлено актуальні питання у галузі банківської справи, фінансів і кредиту, а також діагностики стану, моделювання і прогнозування розвитку ФС країни. Оцінено якість та ефективність трансформації ФС в умовах становлення постіндустріального суспільства.

Розглянуто сутність фінансового сектору національної економіки, його роль у національній економіці, напрями взаємодії фінансового і реального секторів економіки. Досліджено природу, зміст та ознаки трансформації, розглянуто чинники, сценарії та механізми розвитку трансформаційних процесів у фінансовому секторі національної економіки, їх вплив на макроекономічну стабільність і економічне зростання. Систематизовано методологічні засади дослідження трансформаційних процесів у фінансовому секторі та управління ними. Подано генезис методологічних засад економіко- математичного моделювання та базові положення синергетичної концепції трансформаційних процесів у фінансовому секторі економіки країни в умовах розвитку глобального інформаційного постіндустріального суспільства.

Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти діяльності фінансових посередників у сфері інвестиційного банкінгу. Охарактеризовано різноманітні інвестиційні операції та послуги з управління клієнтськими інвестиціями. Описано особливості управління ризиками та проаналізовано діяльність у сфері інвестиційного банкінгу з метою прийняття грунтовних управлінських рішень.

Увагу приділено теоретичним і прикладним проблемам, що стосуються діяльності банків у сфері інвестицій. Розглянуто теоретичні засади формування механізму банківського інвестування, розкрито особливості банківського обслуговування інвестиційної діяльності клієнтів. Проведено аналіз процесів формування та розміщення банками інвестиційних ресурсів. Подано пропозиції щодо формування організаційних та економічних умов забезпечення розвитку банківської діяльності у сфері інвестицій та управління нею. Викладено напрями ефективного управління банківськими ризиками у сфері інвестиційної діяльності.

Роглянуто сутність поняття "індикатор" та "індекс", охарактеризовано підходи до їх формування та названо критерії яким вони повинні відповідати. Запропоновано індекс активності професійних учасників фінансового ринку. Охарактеризовано його сутність і надано методологію його розрахунку.

Надано результати дослідження економічної безпеки за рівнями системи держава - регіон - підприємство. Вивчено сучасні проблеми і напрями підвищення рівня фінансової безпеки небанківських фінансово-кредитних установ, властивості системи тіньової економіки та її вплив на економічну безпеку регіону, сутність та характер економічної безпеки у системі вищої освіти України. Надано концептуальний підхід до економічної безпеки стратегічного альянсу, напрями забезпечення фінансової безпеки малих підприємств. Показано вплив опортунізму на економічну безпеку підприємства. Розглянуто способи забезпечення узгодженості управління економічною безпекою інтегрованих структур промисловості та застосування теорії функціональних систем до системотворення в економічній безпеці підприємства. Розглянуто загрози економічній безпеці держави, основні напрями підвищення економічної безпеки ВНЗ України.

Наведено характеристику основних проблем, які стримують процеси банківської інвестиційної діяльності в Україні та обгрунтовано напрями їх вирішення. Увагу акцентовано на заходах щодо розширення ресурсної бази, активізації банківських вкладень у реальні та фінансові активи, створення та функціонування інвестиційних банків, посилення заходів державного впливу, спрямованих на підвищення прибутковості та зниження ризиків банківського інвестування.

Здійснено теоретичне обгрунтування критеріїв раціональності фінансово-кредитних відносин, які проявляються на фінансовому ринку між основними його суб'єктами: державою, фінансово-кредитними установами, підприємствами, домогосподарствами. Визначено напрями дослідження раціональності формування фінансово-кредитних відносин і механізмів її забезпечення.

Розглянуто проблеми функціонування Національної депозитарної системи (ДС), проаналізовано організацію ДС зарубіжних країн та в Україні. Запропоновано авторське бачення організації ДС України на підставі функціонування єдиного Центрального депозитарію та депозитарію Національного банку України, визначено їх функції та напрямки взаємодії з учасниками фінансового ринку.

Розроблено теоретико-методологічні засади дослідження фінансово-кредитних відносин, визначено особливості їх прояву на фінансовому ринку та проблеми реалізації за умов ринкової економіки. Опрацьовано теоретико-методологічні засади дослідження фінансово-кредитних відносин та управління ними на фінансовому ринку. Запропоновано науково-методичний підхід до аналізу фінансово-кредитних відносин, що мають місце між суб'єктами фінансового ринку. Проаналізовано фінансово-кредитні відносини у розрізі банків, небанківських фінансових установ та інших економічних суб'єктів, оцінено вплив фінансово-кредитних відносин на соціально-економічний розвиток держави. Обгрунтовано напрями розвитку фінансово-кредитних відносин комерційних банків, страхових компаній, інститутів спільного інвестування України, а також у сферах фондового ринку та пенсійного забезпечення. Досліджено концепцію розвитку фінансово-кредитних відносин, спрямовану на забезпечення економічного зростання через механізми фінансового ринку з огляду на його пріоритети, сегменти, об'єкти і координувальну та стимулювальну роль держави з метою сприяння структурній перебудові національної економіки.

Висвітлено нові методичні підходи до аналізу й оцінювання фінансового потенціалу регіону. Обгрунтовано напрями підвищення ефективності його використання за умов наростання економічної нестабільності в країні та світі. Основний акцент зроблено на необхідності визначення основних джерел створення фінансового потенціалу регіону, напрямів його використання, розподілу та перерозподілу між державним і місцевими бюджетами.

Розкрито методологічні основи формування та використання управлінської інформації в діяльності банку. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення управлінської інформації. Проаналізовано сучасні особливості використання інформації в управлінні банком. Розкрито роль інформації в управлінні ризиками. Запропоновано і сформовано методологічну основу для використання нових форм звітності з метою управління ризиками. Виокремлено методологічні основи і практичне значення показників вартості банку, капіталу, активів у системі управління банком у посткризовий період.

Розглянуто монетарні передумови інноваційного розвитку економіки України за умов фінансової нестабільності. Акцентовано увагу на сучасних тенденціях розвитку інноваційної діяльності, проаналізовано чинники розвитку фінансової кризи в світових фінансових ринках та в Україні. Наведено пропозиції щодо впровадження оптимального монетарного режиму для забезпечення інноваційного розвитку економіки України. Висвітлено напрями вдосконалення монетарної політики за умов забезпечення цінової та фінансової стабільності в Україні, зокрема, впровадження режиму інфляційного таргетування, посилення незалежності Національного банку, застосування механізмів банківського фінансування інноваційних процесів.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади дослідження капіталізації за умов наростання впливу глобалізаційних процесів. Проаналізовано проблеми обліку регіональних активів, вибору методів оцінки рівня капіталізації активів основних суб'єктів економіки, зокрема, промислових підприємств, банківських і небанківських установ. Запропоновано принципи управління капіталізацією інноваційно активних підприємств.

Обоснованы теоретические и методологические основы исследования капитализации в условиях наростания влияния глобализационных процессов. Проанализированы проблемы учета региональных активов, выбора методов оценки уровня капитализации активов основных субъектов экономики, в частности, промышленных предприятий, банковских и внебанковских учреждений. Предложены принципы управления капитализацией инновационно активных предприятий.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-57

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)262.10 + У9(4УКР)261.71

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ