Проведено комплексний теоретичний аналіз прав людини як фундаментальної цінності громадянського суспільства, визначено особливості їх реалізації та напрямки впровадження. Розкрито основні властивості прав людини як універсальної цінності. Проаналізовано співвідношення універсального та культурно особливого у правах людини. Досліджено взаємодію прав людини з інституціями громадянського суспільства, розглянуто способи їх прояву у даному процесі. Охарактеризовано основні та допоміжні, національні та міжнародні способи захисту прав людини у громадянському суспільстві. Обгрунтовано визначення поняття правової активності власників прав людини за умов формування громадянського суспільства. Визначено її форми, специфіку й обгрунтовано напрямки підвищення у трансформаційних суспільствах.

Проаналізовано підходи до розуміння безпеки Т. Гоббсом та І. Кантом. Показано загальні риси і відмінності в точках зору класиків на підстави і механізми забезпечення безпеки.

Висвітлено узагальнені проблеми теорії та практики міжнародного, європейського й національного права у сфері прав людини. Наведено теоретичний аналіз доктрини прав людини, загальноприйнятих та альтернативних концепцій, особливості підходів до прав у різних правових системах. Особливу увагу приділено практиці реалізації і захисту прав людини, включно з основними стандартами та механізмами захисту.

Досліджено сутність і форму права, його функціонування та розвиток, компетентностей щодо використання загальнотеоретичного категоріального апарату юриспруденції в юридичній освіті та професійній діяльності. Представлено знання щодо актуальних питань правового регулювання суспільних відносин, сучасних підходів до розуміння права та правоутворення, реалізації права та механізмів правозастосування, забезпечення та захисту прав людини. Розглянуто сутність та основні риси права, специфіку його джерел, системи, принципів та норм права, структуру правової системи та зв’язки між її основними елементами, особливості основних правових сімей. Досліджено уміння правильно тлумачити і застосовувати норми та принципи права, сприяти реалізації прав людини та впровадженню вимог верховенства права в суспільні відносини та юридичну практику. Відображено зміни, що відбуваються останніми роками в царині юриспруденції, бере до уваги основні напрями та тенденції розвитку правової системи та судово-правової реформи. Державу розглянуто як суб’єкт, на якого покладається відповідальність за закріплення правил поведінки в законодавстві, належне їх застосування, підтримання правового порядку. Особливого значення в цьому плані набувають зобов’язання держави у сфері прав людини, ідеї належного та обмеженого правом управління, забезпечення за допомогою державної політики спільних інтересів і загального блага та ін.