Здійснено теоретико-експериментальне дослідження проблеми вікової динаміки й індивідуальних інваріантів розвитку особистісної адаптованості учнів шкільного віку до усталених обставин навчання, а також до інноваційних, модульно-розвивальних. Розроблено понятійно-категоріальний апарат стосовно проблеми адаптованості у контексті сучасної вікової та педагогічної психології. Створено та науково обгрунтовано модель-конфігуратор адаптації особистості у системі структурованого вітакультурного простору та власного психодуховного світу. Запропоновано поняття "актуальна лінія адаптації" та розкрито його змістово-психологічний формат. Виокремлено передумови та чинники стабілізації персональної пристосованості учнів у системі зовнішнього та внутрішнього світів. Досліджено й експериментально підтверджено існування чотирьох основних інваріантів (траєкторій) розвитку особистісної адаптованості вихованців загальноосвітніх шкіл (прогресивного, регресивного, стабільного, нестабільного). Запропоновано діагностичну програму комплексного дослідження вікових й індивідуальних особливостей адаптованості школярів.

Розглянуто з міждисциплінарних позицій системно висвітлені актуальні питання програмного розвитку та рефлексивного конструювання методології і психології гуманітарного пізнання. У першому інтелектуальному вимірі тривалих пошуків здійснено посферне обгрунтування методології як науки про форми, методи, засоби й інструменти компетентної миследіяльності та професійного методологування і як вчинкового задіяння найпродуктивнішого свідомісного каналу постановки і розв’язання різноманітних проблем, а саме архітектоніки парадигмальних досліджень, ресурсів циклічно-вчинкового підходу, онтологічного базису і гносеологічних горизонтів психологічного осягнення дійсності, способів узмістовлення теорії розвитку професійних творчих здібностей, засобів ціннісно-орієнтаційного збагачення вчинкової буттєвості особистості, у другому - реалізовано похідні наукові проекти методологічно досконалого упрозорення дослідницьких зразків найскладніших психологічних упредметнень: ігрового моделювання життєдіяльності суб’єкта за умови невизначеності, стратегій взаємодоповнення особистісної адаптованості та економічної поведінки людини у межах психокультури, рефлексії як здатності, стану, процесу, властивості й водночас особистісної рефлективності, покомпонентної структурно-функціональної організованості персональної толерантності, модульно-розвивального навчального комплексу як інструменту освітньої взаємодії.