Вивчено морфологічні, імуногістохімічні, молекулярно-генетичні особливості дозрівання, диференціації та спеціалізації епітеліального диферону стравохідно-шлункового переходу (СШП), визначення закономірностей розвитку клітинних диферонів епітелію гастроезофагеальної зони у пренатальному періоді онтогенезу людини. За результатами дослідження встановлено основні диферонні лінії епітелію СШП на пренатальному періоді онтогенезу: 4 - 6 гестаційних тижнів - плюрипотентні стовбурові клітини з позитивною експресією p63, Sox2, СК8/18, СК7; 17 - 38 тижнів - прогеніторні клітини багатошарового плоского епітелію стравохідної частини СШП із позитивною експресією Sox2, p63, СК14; 14 - 38 тижнів - прогеніторні клітини простого стовпчастого епітелію кардіальної частини СШП із позитивною експресією Sox2, СК8/18, СК7.

Розкрито основні пріоритети розвитку національної фінансової системи в процесі євроінтеграції. Розглянуто концептуальні положення побудови механізму модернізації державної фінансової політики сталого розвитку, систематизовано інструменти реалізації боргової політики відповідно до періодизації її розвитку, визначено напрями збільшення державного фінансування та можливості залучення додаткових джерел для сфери культури та мистецтва й охорони здоров'я. Досліджено сучасну модель бюджетного процесу з використанням програмно-цільового методу для забезпечення транспарентності вітчизняних публічних фінансів відповідно до європейських стандартів. Запропоновано практичні підходи до аналізу спроможності місцевих бюджетів, визначено шляхи удосконалення фінансового сектору з урахуванням міжнародного досвіду. Систематизовано можливості та загрози кредитної діяльності вітчизняних банків під впливом тіньової економіки та виявлено її вплив на банківську безпеку. Досліджено механізм та інструменти кредитного ризику банків у контексті забезпечення фінансової безпеки держави.

Розглянуто основні питання організації проведення ідентифікації осіб, які пов'язані з фінансуванням тероризму в Україні та світі. Під час розгляду актуальності питання зазначено аспект організації роботи Державної служби фінансового моніторингу України та Національного банку України в питанні ідентифікації клієнтів у протидії тероризму. У процесі дослідження даного питання акцентовано значення забезпечення ефективної роботи суб'єктів первинного фінансового моніторингу щодо запобігання та протидії фінансуванню тероризму. Зроблено акцент на тому, що активізація тероризму та сепаратизму в Україні по-новому формулює завдання боротьби з їх фінансуванням і вимагає жорстких заходів із контролю за фінансовими потоками. На думку автора діяльність щодо виявлення й ефективного блокування каналів фінансової підтримки терористичних і сепаратистських організацій повинна бути одним із ключових напрямів довгострокової стратегії діяльності державних органів. Адже саме фінансування надає змогу для здійснення терористичних актів, забезпечує відповідну підготовку терористів, їх технічне оснащення. Відстеження фінансових потоків і операцій, що можуть бути пов'язані з терористичною діяльністю, а також розуміння механізмів отримання, використання й управління коштами терористичними організаціями незалежно від їх розміру та виду діяльності надзвичайно важливі для виявлення і протидії тероризму та його фінансуванню. Успішна боротьба з фінансуванням тероризму (національним та/або міжнародним) також потребує постійної міжвідомчої взаємодії всіх членів національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також міжнародного співробітництва в цій сфері.

Досліджено особливості формування та розвитку національної системи фінансового моніторингу у контексті протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (AML/CFT). Систематизовано основні підходи до визначення сутності поняття "фінансовий моніторинг" відповідно до рівня його проведення, а також розкрито правові аспекти регулювання AML/CFT в Україні. Виокремлено основні функції фінансового моніторингу, серед яких організаційно-управлінська; контрольно-наглядова; оперативно-аналітична; інформаційна та превентивна. Здійснено огляд результатів діяльності Державної служби фінансового моніторингу України, які підтверджують, що банківський сектор є фінансово найпотужнішим каналом нелегальних потоків. У свою чергу, фінансовий моніторинг небанківського сектору характеризується низькою інституційною результативністю. Наведено перелік фінансових операцій, які найчастіше пов'язані з незаконною легалізацією доходів, серед яких готівкові фінансові операції та операції, пов'язані з одержанням або наданням фінансової допомоги. Визначено, що ключовими проблемами становлення системи фінансового моніторингу в Україні є: суперечливі умови державотворчих процесів (слабкість правоохоронних та судових органів); незбалансованість регулювання підприємницької діяльності (складність та тривалість започаткування бізнесу, високий рівень податкового навантаження); особливості інвестиційної політики; низький рівень фінансової інклюзії в Україні. Враховуючи міжнародний досвід розвинених країн Україні доцільно розширити перелік фінансових злочинів, пов'язаних з AML/CFT, відповідно до Рекомендацій FATF; посилити міжвідомчу координацію та створити єдину інформаційну систему обміну; посилити персональну відповідальність посадових осіб. Основними напрямками реалізації концепції розвитку системи фінансового моніторингу в Україні мають стати: активізації міжнародного співробітництва; удосконалення механізмів ідентифікації та розкриття підозрілих операцій, усуненням ісліпих зоні чи неупорядкованості розподілу компетенцій; підвищення кваліфікації кадрів і т. д. Крім того, основним завданням проведення внутрішнього фінансового моніторингу на рівні банку має стати використання інструментів "customer due diligence / enhanced due diligence", а також "know you client / know your customer's customer", з метою забезпечення прозорості (легальності) взаємовідносин з контрагентами.

Розглянуто проблему плинності кадрів у секторі роздрібної торгівлі, який традиційно є лідером з плинності кадрів у всьому світі вже багато років. Грошові витрати на пошук, прийом на роботу співробітників, а потім на підвищення їх продуктивності, занадто великі, щоб втрачати їх дуже швидко. Плинність кадрів коштує організаціям часу, грошей і репутації. Виявлено причини і ключові фактори високої плинності кадрів на підприємствах роздрібної торгівлі. Наведено аналіз причин і мотивів плинності персоналу та його наслідків. Основні висновки: ключовими факторами, що впливають на плинність кадрів на підприємствах торгівлі, є: заробітна плата, робоча атмосфера, відносини з керівництвом, безпека, стрес, кар'єрне зростання, графік роботи, інфраструктура робочого місця. Для того, щоб зменшити фінансові витрати та покращити репутацію компанії, необхідно організувати правильний підхід до пошуку персоналу, надання правдивої інформації про посаду, на яку претендують пошукачі. Навчаючи працівників та забезпечуючи перспективу особистого та карієрного зростання, фінансово стимулюючи та надаючи гідну оплату праці, заохочуючи преміями та додатковими бонусними виплатами, компанія зможе управляти плинністю персоналу.

В межах науково-дослідної роботи «Управління протиріччями інтересів стейкхолдерів у забезпеченні стійкого розвитку територій» системно презентовано нові результати, які стосуються актуальних проблем ідентифікації та пріоритизації інтересів стейкхолдерів у забезпеченні стійкого розвитку територій. Проведено діагностику рівня включеності стейкхолдерів у процеси просторово-економічного розвитку. Запропоновано методичний інструментарій реалізації політики згуртованості в регіонах. Сформульовано механізм взаємовідносин ключових груп стейкхолдерів, які беруть участь в здійсненні інноваційних процесів у державі. Наведено стратегічні орієнтири взаємодії стейкхолдерів задля забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку територій. Значну увагу приділено стейкхолдерскому підходу у забезпеченні бізнес-процесів територій. Дослідження має фундаментальний характер, базується на широкому аналізі матеріалів і джерел, містить багато нових, оригінальних ідей.

Досліджено ключові концепти та інструментарій стратегії розвитку розумної спеціалізації в Україні на основі співпраці. Розкрито особливості формування конкурентних переваг територій та зміцнення колаборацій як основи розбудови регіональних інноваційних стратегій. Виокремлено пріоритети науково-технічного розвитку та узагальнено підходи до вибору напрямів розумної спеціалізації. Розглянуто рамкові умови та інструменти реалізації стратегії розумної спеціалізації в Україні. Проаналізовано вектори та особливості розвитку регіонів України на засадах розумної спеціалізації. Розкрито роль університетів у реалізації стратегії розумної спеціалізації. Проведено оцінку рівня технологічності продукції переробної промисловості в регіонах України. Досліджено структурні пропорції ціннісної пропозиції сектору вищої освіти в системі інноваційного розвитку економіки. Виокремлено особливості розвитку "розумних" міст в ЄС та Україні. Проведено оцінку рівня збалансованості економічного розвитку регіонів України як передумови стійкості національної економіки.

Мета роботи - оцінювання конкурентоспроможності продукції та визначення конкурентних переваг авіаційного виробничого підприємства за умов мінливого зовнішнього середовища. Для вирішення даної наукової проблематики використано: структурний метод; порівняльний аналіз; абстрактно-логічне узагальнення. Здійснено оцінювання конкурентоспроможності виробничої продукції та продуктового портфелю авіаційного виробничого підприємства, а також виявлені конкурентні переваги. Проведено аналіз та оцінювання конкурентоспроможності продукції авіаційного виробничого підприємства та його продуктового портфелю, визначено основні конкурентні переваги підприємства з врахуванням умов турбулентного зовнішнього середовища. Визначені основні конкурентні переваги авіаційного підприємства з метою формування напрямів стратегії розвитку галузі та країни у глобальному просторі.

Розвиток фінансового ринку суттєво впливає на перебудову економіки країни, вносить вагомий вклад у довгострокове економічне зростання і сприяє функціонуванню відповідних інститутів. Фінансова глибина ринку - норматив, що оцінюється за допомогою ключових показників, які характеризують рівень зрілості фінансової системи відповідно до міжнародних стандартів. Дослідження цього показника є актуальним, адже недостатня фінансова глибина підриває довгострокову конкурентоспроможність країни і посилює вплив зовнішніх і внутрішніх ризиків на фінансовий ринок. Об'єктом дослідження виступає фінансова глибини ринку як сукупність фінансових інструментів і фінансових інститутів. Предметом статті є теоретико-методологічні та практичні засади оцінки фінансової глибини ринку. Виявлено ряд кількісних показників, що впливають на фінансову глибину ринку: перелік індикаторів розвитку банківської системи, який, на думку Світового банку, має пряму кореляцію з фінансовою глибиною ринку. Поряд із кількісними показниками запропоновано низку якісних показників, що характеризують достатність фінансової глибини ринку щодо діапазону, широти, охоплення й обсягу послуг, що надаються фінансовим ринком. Вивчення цих показників надало можливість сформувати і проаналізувати поточну ситуацію фінансової глибини ринку в Україні. Зроблені висновки надали можливість спрогнозувати кількісні показники фінансової глибини ринку та надати практичні рекомендації щодо поліпшення цих показників у контексті економіки України.

Розглянуто одну із актуальних проблем теорії управління, пов'язану з визначенням поняття "кадрові розриви". Під впливом процесу децентралізації в Україні проблема кадрового забезпечення регіонів набула широкої популярності. У рамках регіонального розвитку кадрові ресурси відіграють істотну роль у становленні не окремого підприємства, а території в цілому. Саме тому стаття присвячена дослідженню кадрових ресурсів як ключового фактора розвитку регіонів в Україні та інших країнах світу - з метою виявлення та подальшого попередження передумов виникнення кадрових розривів. Проаналізовано сучасні тенденції відтворення кадрів у розвинених країнах світу. Особливо детально розглядаються фактори скорочення кадрових ресурсів в Україні порівняно з іншими країнами світу, що в подальшому знаходить своє відображення в кадрових розривах. Разом з тим, відстоюється думка про скоріше позитивний вплив на кадрові ресурси розвитку новітніх технологій за умови існування повноцінних ринкових відносин. Проаналізувавши досвід розвинених країн щодо введення базового безумовного доходу, вдалося з'ясувати, що зазначені заходи спрямовані радше на поліпшення морального стану кадрових ресурсів, ніж на стимулювання їх до пошуку гідної праці. Введення базового безумовного доходу в Україні наразі неможливе через загрозу втрати підприємницького настрою у громадян, а також через відсутність вільних джерел залучення коштів. Виявлення та систематизація кадрових розривів дозволяє зосередити увагу на проблемах, які стоять на шляху регіонального розвитку в країні. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є визначення заходів запобігання кадровим розривам на базівже вивченого та проаналізованого іноземного досвіду вирішення цієї глобальної проблеми.

Розвиток фінансового ринку суттєво впливає на перебудову економіки країни, вносить вагомий вклад у довгострокове економічне зростання і сприяє функціонуванню відповідних інститутів. Фінансова глибина ринку - норматив, що оцінюється за допомогою ключових показників, які характеризують рівень зрілості фінансової системи відповідно до міжнародних стандартів. Дослідження цього показника є актуальним, адже недостатня фінансова глибина підриває довгострокову конкурентоспроможність країни і посилює вплив зовнішніх і внутрішніх ризиків на фінансовий ринок. Об'єктом дослідження виступає фінансова глибини ринку як сукупність фінансових інструментів і фінансових інститутів. Предметом статті є теоретико-методологічні та практичні засади оцінки фінансової глибини ринку. Виявлено ряд кількісних показників, що впливають на фінансову глибину ринку: перелік індикаторів розвитку банківської системи, який, на думку Світового банку, має пряму кореляцію з фінансовою глибиною ринку. Поряд із кількісними показниками запропоновано низку якісних показників, що характеризують достатність фінансової глибини ринку щодо діапазону, широти, охоплення й обсягу послуг, що надаються фінансовим ринком. Вивчення цих показників надало можливість сформувати і проаналізувати поточну ситуацію фінансової глибини ринку в Україні. Зроблені висновки надали можливість спрогнозувати кількісні показники фінансової глибини ринку та надати практичні рекомендації щодо поліпшення цих показників у контексті економіки України.

Досліджено підходи до створення дослідницької інфраструктури країн - технологічних лідерів, проаналізовано досвід ЄС із розбудови інноваційної екосистеми шляхом створення спільного європейського дослідницького простору. Розкрито основні складові, що формують сучасну інвестиційну політику. Розглянуто результативні форми процесів відтворення сукупного фінансового потенціалу. Обгрунтовано значущість продуктивності праці як ключового показника економічного зростання та стабільності в економіці. Значну увагу приділено питанням створення державно-приватного партнерства та перспективам розвитку галузей соціального спрямування.

Досліджено й узагальнено методологічні засади розвитку економічної безпеки підприємств залізничного транспорту (ЕБ ПЗТ) за умов реформування. Досліджено методологічний дискурс перетворень в економіці, їх вплив на підвищення рівня ЕБ ПЗТ. З позицій інституціональної економіки сформульовано парадигму ЕБ як дослідницької програми, оболонкою якої є базові інститути економічної влади та господарської діяльності підприємств. Досліджено теоретичні засади ЕБ підприємств, що надали змогу обгрунтувати нові підходи до поняття "економічна безпека", його тлумачення як явища та процесу, місця в сучасній економічній науці, що породжене сучасним станом і характером ризиків в економічній життєдіяльності підприємств. Розкрито нові підходи до методології та визначення основних напрямів оцінювання економічного стану ПЗТ, для якого характерні погіршення матеріально-технічної бази, різке збільшення витрат на енергоресурси в собівартості транспортної продукції, погіршення фінансових показників діяльності. Обгрунтовано авторську концепцію стратегічного управління системою ЕБ ПЗТ з урахуванням існуючих і потенційних загроз і ризиків, визначенням оперативних і майбутніх цілей діяльності системи ЕБ, формуванням стратегії та гнучкості планів відповідно до зміни внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Показано, що в результаті реформування залізничної сфери України може змінитися конфігурація всередині регіональних зв'язків та, як наслідок, підвищитися політичний, економічний та культурний потенціал регіонів, таким чином, зміцнитися економічна стабільність і національна безпека України.

Розглянуто підходи щодо оцінки економічної стійкості підприємств залізничного транспорту, пошуку шляхів розвитку методичних підходів, впровадження інноваційних технічних засобів і методів оцінки економічного стану. Для забезпечення об'єктивної оцінки економічного стану підприємств залізничного транспорту запропоновано розглянути систему фінансових показників економічної стійкості. На основі виконаного аналізу встановлено зміни, що відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищі діяльності ДП "Придніпровська залізниця", та визначаються ризики, що існують у поточній діяльності залізниці. Увагу приділено стратегічному підходу до управління розвитком підприємства, що полягає у забезпеченні стійкої конкурентної переваги. Розглянуто характеристики економічної стійкості як певного режиму розвитку. Досліджено окремі проблеми реформування залізниці. Для їх комплексного розв'язання важливо розглянути основні напрями оцінки економічного стану підприємства, зокрема ДП "Придніпровська залізниця", що є структурним підрозділом Укрзалізниці як системи.

Визначено основні етапи розвитку та функціонування фондового ринку України. Охарактеризовано різні події, що мали місце у процесі розвитку ринку. Підкреслено роль учасників у розвитку ринку.

Роглянуто сутність поняття "індикатор" та "індекс", охарактеризовано підходи до їх формування та названо критерії яким вони повинні відповідати. Запропоновано індекс активності професійних учасників фінансового ринку. Охарактеризовано його сутність і надано методологію його розрахунку.

Узагальнено теоретичні засади економічної безпеки підприємств. Досліджено інституціональний дискурс формування нової парадигми системи економічної безпеки. Охарактеризовано організаційно-економічну структуру Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та стратегічні напрями безпечного розвитку залізничного транспорту України. Розроблено систему показників визначення рівня економічної безпеки підприємств залізничного транспорту як умову її реформування. Проаналізовано світовий досвід реструктуризації підприємств залізничного транспорту з метою посилення їх економічної безпеки в Україні. Сформульовано концепції адаптації системи управління фінансовою та економічною безпекою підприємств залізничного транспорту. Запропоновано варіативні можливості генерування різних моделей реформування для підвищення рівня економічної безпеки підприємств залізничного транспорту. Створено програмно-інформаційну систему забезпечення фінансово-економічної безпеки Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" шляхом розробки інтегральних показників. Визначено роль контролінгу та покращення людського капіталу для вдосконалення економічної безпеки підприємств залізничного транспорту.

Проведено діагностику навчальної мотивації студентів економічного факультету за допомогою методу анкетування. У зовнішній та внутрішній мотивації навчання виділено 3 групи мотивів: мотиви вступу до ВНЗ, реально діючі мотиви навчання та професійні мотиви. Результати діагностики показали, що резерви ВНЗ щодо мотивування студентів до навчання є достатньо різноманітними, вимагають організаційних та виховних зусиль професорсько-викладацького складу задля компетентного впливу на підвищення навчальної мотивації.

Важливими складовими безпеки в цілому є економічна безпека й забезпечення відповідних національних інтересів держави. Все це тісно пов'язано з економічною ефективністю функціонування господарських об'єктів, з економічною незалежністю, стабільністю та безпекою суспільства. Окрім того, економічна безпека є складовою національної безпеки, її фундаментом і матеріальною основою. Проблема забезпечення економічної безпеки за сучасних умовах на мікро- та макрорівнях потребує визначення основних напрямів її формування. Для досягнення поставленої мети обгрунтовано основні напрямки формування механізму забезпечення безпеки економічної системи, зокрема - на макрорівні. Економічна безпека є такий стан функціонування економіки держави, в якому наступає порядок рівноваги у визначених організаційно-правових нормах на засадах суспільного життя. Це норми, які створює держава, і засади співіснування, які передаються з покоління в покоління. Проаналізовано сучасний стан забезпечення економічної безпеки на макро- та мікрорівнях. Визначено систему показників, котрі можуть бути використані під час оцінки стану системи економічної безпеки. Сформульовано положення, що стосуються необхідних змін у політиці економічної безпеки держави. Запропоновано систему показників, які можуть бути використані у разі оцінювання стану системи економічної безпеки. Використання запропонованої системи показників стану економічної безпеки дозволить розширити перелік важливих факторів, що впливають на її стан та надають змогу визначити основні напрями її формування.

Вивчено теоретико-методологічні засади дослідження потенціалу економічного розвитку країни на макро- та мікрорівні. Охарактеризовано систему управління підприємством та її основні складові. Розглянуто особливості оцінювання компетенцій управлінців як фактор економічного розвитку машинобудівних підприємств. Запропоновано методику прогнозування фінансового стану на основі комплексного бального оцінювання. Визначено шляхи оптимізації фінансового механізму розвитку потенціалу країн. Удосконалено основні функції управління потенціалом економічного розвитку.