Теоретично обгрунтовано й експериментально досліджено вікові особливості співвідношення психічних станів та етапів адаптації дитини до нових для неї ситуацій життєдіяльності (дошкільних закладів). Визначено, що незадовільний рівень психічної адаптації дитини за умов соціалізації зумовлюється впливом як зовнішніх (психолого-педагогічні умови орієнтації розвивальних впливів з боку персоналу дошкільного закладу), так і внутрішніх (вікові особливості функціонування механізмів адаптації дитини) чинників. Доведено існування зв'язку між певними сполученнями психічних станів за їх модальнісними ознаками та оптимальним рівнем сформованості адаптаційного потенціалу. Визначено можливість підвищення психологічної адаптації дитини до нових для неї умов соціалізації, зокрема через відповідність застосування з боку дорослих ефективних генетично-розвивальних психолого-педагогічних впливів.