Визначено джерела формування українського символізму, досліджено особливості його вираження у фортепіанній спадщині Б.Лятошинського. Узагальнено шляхи розвитку передсимволістських і символістських художніх тенденцій в Україні. Показано внесок Г.Сковороди у становлення українського передсимволізму, зокрема у сфері музично-поетичної творчості. Визначено оригінальність реакції поезії Т.Шевченка на ідеї раннього символізму. Досліджено особливості розвитку української художньої культури XX ст. Вперше символістський континуум творчості Б.Лятошинського усвідомлено в його національній специфічності, а також у взаємодії з німецьким та польським символізмом. Твори різних періодів творчості Б.Лятошинського представлено в контексті символістського генезису його композицій. Проведено паралель Б.Лятошинський - Г.Малер у відповідності до аналогій у національній характерності проявів українського та німецького символізму, які уникають космополітичних ознак французької школи та "космічних" прозрінь російської. Вперше визначено специфіку вагнеріанства Б.Лятошинського як гіпертрофію романтичного компоненту у сукупній сприйнятливості щодо творчих надбань О.Скрябіна та К.Дебюссі. Відзначено спорідненість стилістики творів пізнього Б.Лятошинського з прийомами О.Мессіана як спадкоємця О.Скрябіна на рівні "неоімпресіонізму" середини XX ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ113(4УКР-2К)927.166.21 + Щ146.563(4УКР-2К)4-29

Рубрики:

Історія архітектури

Шифр НБУВ: РА400347 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ146.563(4УКР-2К)44

Шифр НБУВ: РА449274 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу присвячено питанням культурології та музикознавства, які заявлені та розроблені на кафедрі теоретичної та прикладної культурології Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової та отримали розвиток і підтримку в плідній науковій роботі представників інших кафедр закладу. Розглянуто проблематику: метафізики історії музики, ідеально-релігійних вимірів початків культурно-мистецької діяльності, релігійно-міфологічно усвідомлених засад музичної семіотики в оригінальній концепції аналізу артефактів від культурної ідеї їхнього створення та виконавського буття. Розглянуто жанр ліричної опери й амплуа ліричного сопрано як оперне відродження церковних засад мислення. Увагу приділено українській ментальній ліричності у формуванні традиціоналізму музики XX століття і національного фортепіанного мислення. Розглянуто ритуальну діяльність як спосіб трансляції культурних цінностей.