Основним завданням статті є спроба розкрити проблему взаємозв'язку культурної (соціальної) антропології з етнографією, етнологією та соціологією. Проблема новітньої модифікації антропології знаходить своє вирішення у публікаціях багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів. Проаналізовано підходи до розуміння сутності та предметного поля культурної (соціальної) антропології вченими різних країн. Доведено, що етнографія та культурна (соціальна) антропологія є близькими за своїм основним об'єктом дослідження, оскільки об'єктом дослідження для них є народи, правда вартує наголосити, що ці дисципліни є відмінними за своїм предметом дослідження, оскільки для соціальної антропології - це існуючі в людському суспільстві соціальні інститути, а для культурної - певні аспекти культури спільноти. У статті констатовано, що безперечною заслугою етнографії є те, що вона виступила певним грунтом становлення польової антропології. Задекларовано, що заслугою культурної антропології є те, що вона пройшла шлях від вивчення примітивних культур до цілісного дослідження сучасних. На сьогодні класична етнологія трансформується в етнометодологію як напрямок в американській соціології, яка впливає на процес розвитку етнології. Зазначено, що відмінність між соціологією та етнологією, соціологією та антропологією дуже часто залишається на рівні відмінностей освіти та методів дослідження. Сучасна українська антропологія, етнологія та соціологія здатні допомогти сформуватися концепції мультикультурного підходу до освіти, головна ціль якої допомогти студентам оволодіти всією багатоманітністю культурних моделей.

Розглянуто феномен вина як предмет філософського дослідження. Наголошено, що вирощування винограду та виготовлення вина мало потужну цивілізаційну силу. Доведено, що вино і філософія мають симбіотичні відносини, що видно з історико-філософського аналізу. Підкреслено, що відчуття втіхи і насолоди мали надзвичайно сильний вплив на формування нашого когнітивного та афективного механізму. Вино відображає дух товариськості та великодушності, а отже розмова про вино створює та підтримує соціальні зв'язки, спонукає людей ділитися своїми сприйняттями сенсорних особливостей.

Акцентовано увагу, що перша половина ХХ сторіччя - це час глибокої кризи людського буття, що спонукало до розгортання питання сенсу життя людини. Систему соціокультурних практик у розгляді питання сенсу життя розглянуто за допомогою з'ясування значення та вагомості різноманітних понять та ідей. Наголошено, що у ХХ сторіччі буття людини виявилося позбавлене смислу та раціональних причин. Підкреслено, що людина залишається наодинці зі світом абсурду. Акцентовано увагу на тому, що людина змушена шукати нових способів укоріненості у бутті як сенсу життя. Доведено, що філософи середини ХХ сторіччя вибудували нову онтологію людського буття, яка лежить в основі творення людиною сенсу її власного існування.

Мета роботи - дослідження зарубіжного досвіду функціонування соціального захисту інвалідів і визначення можливостей його використання в Україні. У результаті дослідження виділено особливості й основні напрями соціального захисту інвалідів у зарубіжних країнах, які включають допомогу у повсякденному житті, підтримку доходу та рівня життя, працевлаштування інвалідів. Розглянуто основні моделі соціального захисту у країнах Європейського Союзу та проаналізовано розподіл видатків на соціальний захист у країнах ЄС. Встановлено, що соціальний захист інвалідів повинен бути спрямований на соціальну підтримку цієї категорії громадян, адже ступінь державної соціальної захищеності інвалідів є яскравим показником розвитку та цивілізованості певного суспільства, рівня його відповідальності. На основі аналізу зарубіжного досвіду забезпечення соціального захисту інвалідів зроблено висновки щодо необхідності спрямування сучасної політики України на зміцнення соціального, економічного та правового статусу інвалідів, поліпшення умов їх життєдіяльності, самореалізації, досягнення матеріальної незалежності та всебічної інтеграції з урахуванням кращого зарубіжного досвіду.

Зазначено, що концептуалізація сенсу життя у некласичних філософських підходах викликана тим, що людина традиційного суспільства вибудовує вертикальну життєву модель з відповідними дискурсами й переважно нерефлексивним сенсосприйняттям. У модерній ситуації, яка характеризується соціальною, політичною та духовною нестійкістю людського буття, вертикальна модель сенсотворення не отримує достатньої онтологічної опори, оскільки тоталізуючі вербально-метафізичні практики відвертає людину від проблеми автентичності індивідуального людського життя стосовно "правди" самого буття. Під впливом зростання міри індивідуальної свободи людини та формування відкритого комунікативного простору життя, зростає запит на конституювання буттєвих смислів суспільної організації. Вони формуються в царині добровільних горизонтальних акцій, навертаючи людину до самоактивації й смислопошуку.

Досліджено теоретичні засад і розроблено практичні рекомендації щодо підвищення рівня фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні. Розкрито основні змістовні характеристики соціального захисту осіб з інвалідністю. Удосконалено змістовне наповнення поняття "фінансове забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю". Оцінено загальний стан фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю в розрізі окремих напрямів. Проведено аналіз структури бюджетних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення та досліджено практику ґендерного підходу у сфері фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю. Досліджено особливості фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю у зарубіжних країнах. Оцінено рівень економічної спроможності осіб з інвалідністю на основі розрахунку Індексу економічної спроможності осіб з інвалідністю та здійснено економіко-математичне моделювання факторного впливу окремих показників на розмір видатків на соціальний захист осіб з інвалідністю. Запропоновано пріоритетні напрями удосконалення фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю.

Мета роботи - полягає в дослідженні особливостей формування економічного потенціалу підприємства із позицій його іміджу в умовах адаптації до змін. У визначено, що економічний потенціал підприємства служить базою для прийняття стратегічних управлінських рішень та визначає рівень його економічних можливостей. Серед структурних компонентів економічного потенціалу підприємств виділено: фінансовий, кадровий, виробничий, інноваційний, інвестиційний, інформаційний, управлінський, маркетинговий та інфраструктурний. Обгрунтовано, що важливу роль у процесі формування економічного потенціалу відіграє імідж підприємства, який можна визначити як позитивний образ, який являє собою його конкурентну перевагу та базується на особливостях діяльності підприємства, позитивних якостях і закономірностях, сформований на основі поєднання внутрішніх трудових відносин і репутації серед споживачів та партнерів. Проаналізовано фактори впливу на складові іміджу потенціалу підприємства з точки зору основних суб'єктів. Визначено методичні підходи до кількісної оцінки іміджу підприємства. Здійснено опосередковану оцінку іміджу ПАТ "УкрНДІАТ". Визначено, що стратегічне управління економічним потенціалом розвитку суб'єктів підприємництва та формування позитивного іміджу є важливими складовими в досягненні підприємницького успіху. На основі проведеного дослідження окреслено шляхи підвищення рівня іміджу підприємств, до яких віднесено: постійне підвищення рівня компетентності працівників; застосування кращих здобутків науково-технічного прогресу; розвиток маркетингових проєктів з урахуванням сучасних соціально-політичних реалій (екологічна, соціальна спрямованість, благодійність і т. ін.). Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є оцінка інвестиційно-інноваційного потенціалу як одного зі структурних компонентів економічного потенціалу підприємства в контексті сучасних цифровізаційних тенденцій розвитку.