Визначено характер взаємозв'язку між рівнем розвитку соціального інтелекту, його особливостями та вираженістю схильності до алкогольної та наркотичної залежності. Встановлено особливості взаємозв'язків між різними видами узалежненої поведінки. Визначено зв'язки між невротичними потребами, ранніми дитячими рішеннями та схильністю до узалежнення різних видів з урахуванням статевих відмінностей. Розроблено розвивально-корекційнуц програму для студентів з розвитку соціального інтелекту та корекції схильності до узалежнення, ефективність якої експериментально підтверджена.

Розглянуто поняття "залежність", "схильність до залежності", "психокорекція", погляди закордонних і вітчизняних учених на ці феномени. Окремо розглянуто психологічні підходи до корекції схильності до залежності. Надано характеристику методів корекції схильності до залежності.

Рассмотрены понятия "зависимость", "склонность к зависимости", "психокоррекция", взгляды зарубежных и отечественных ученых на эти феномены. Отдельно рассмотрены психологические подходы к коррекции склонности к зависимости. Охарактеризованы методы коррекции склонности к зависимости.

The concepts of "dependence", "addiction to addiction", "psycho-correction", the views of foreign and domestic scientists to these phenomena. Separately examined the psychological approaches to correcting the tendency to addiction. It's considered themethods of correction propensity to addiction.

Зроблено теоретичний аналіз основних підходів до визначення соціального інтелекту в закордонній та вітчизняній психології. Виділено положення, на основі яких може бути здійснена інтеграція знань про соціальний інтелект у загальну теорію інтелекту. Окреслено такі особливості соціального інтелекту, як континуальний характер, використання невербальної репрезентації, втрата точності соціального оцінювання при вербалізації, формування в процесі імпліцитного навчання, використання внутрішнього досвіду. Встановлено, що вербалізація погіршує функціонування соціального інтелекту. Виявлено, що у більшості теорій залишається недостатньо чітко встановленим місце соціального інтелекту в структурі здібностей. Розглянуто питання значущості соціального інтелекту, поданого у трьох вимірах: соціально-перцептивні здібності, соціальна уява і техніки спілкування. Зазначено, що інтелектуальні та особистісно-регулятивні компоненти потенціалу соціальних здібностей за умов достатнього розвитку здатні перетворити людину на дійсного суб'єкта соціальної життєдіяльності. Грунтуючись на результатах дослідження, визначено соціальний інтелект як сукупність когнітивних функцій, що визначають здатність індивіда до пізнання соціальної дійсності, саморегуляції та самопізнання, які служать цілям адаптації суб'єкта до соціального оточення і керуються комунікативною компетенцією.

Сделан теоретический анализ основных подходов к определению социального интеллекта в зарубежной и отечественной психологии. Выделены положения, на основе которых может быть осуществлена интеграция знаний о социальном интеллекте в общую теорию интеллекта. Определены такие особенности социального интеллекта, как континуальный характер, использование невербальной репрезентации, потеря точности социального оценивания при вербализации, формирование в процессе имплицитного обучения, использование внутреннего опыта. Установлено, что вербализация ухудшает функционирование социального интеллекта. Выявлено, что в большинстве теорий остается недостаточно четко установленным место социального интеллекта в структуре способностей. Рассмотрены вопросы значимости социального интеллекта, представленного в трех измерениях: социально-перцептивные способности, социальное воображение и техники общения. Указано, что интеллектуальные и личностно-регулятивные компоненты потенциала социальных способностей в условиях достаточного развития способны превратить человека в действительного субъекта социальной жизнедеятельности. Основываясь на результатах исследования, определенен социальный интеллект как совокупность когнитивных функций, определяющих способность индивида к познанию социальной действительности, саморегуляции и самопознания, которые служат целям адаптации субъекта к социальному окружению и руководствуются коммуникативной компетенцией.

The article is devoted to the problem of defining social intelligence in national and foreign psychology. The author conducts theoretical and analytical review of the main approaches to the definition of social intelligence.