Досліджено історію становлення початкового етапу досудового провадження у вітчизняному кримінальному процесі. Проаналізовано альтернативні форми його побудови в західних і пострадянських державах. Зроблено висновки про закономірності та тенденції розвитку початкового етапу досудового провадження. Опрацьовано теоретичну модель оптимальної побудови даного початкового етапу. Проведено оцінювання закріпленої в Кримінально-процесуальному кодексі України нормативної моделі діяльності на початковому етапі досудового провадження з точки зору її відповідності теоретичним уявленням про її оптимальну побудову та здатності задоволення існуючих позанормативних практичних потреб щодо встановлення судової перспективи кримінальної справи ще до її порушення. Проаналізовано теоретичні та законопроектні варіанти реформування початкового етапу досудового провадження. З урахуванням існуючих чинників неюридичної природи проведено оцінювання ступеня ефективності різних варіантів реформування, а також зроблено прогнози щодо їх можливих наслідків.

Проаналізовано теоретичні, нормативні та правозастосовні аспекти діяльності з вироблення рішення про початок (або відмову розпочати) розслідування як початкового етапу підготовчого (досудового) провадження в кримінальному процесі України. Досліджено його правовий та компаративістичний аспекти. Надано оцінку закріпленої в Кримінально-процесуальному кодексі України нормативної моделі діяльності на початковому етапі підготовчого провадження з точки зору її відповідності теоретичним уявленням про її оптимальну побудову та здатності задоволення практичних потреб встановлення судової перспективи кримінальної справи до її порушення. Обгрунтовано пропозиції щодо реформування нормативного регулювання підстав до початку розслідування, системи приводів до початку кримінального процесу та порядку вирішення питання про порушення кримінальної справи.