В основу роботи покладено аналіз результатів обстеження та лікування 367 хворих із застарілими ушкодженнями плечового сплетіння та периферичних нервів верхньої кінцівки. Вперше проведена комплексна гістоморфологічна, біохімічна, міотонометрична та електрофізіологічна оцінка змін в денервованих м'язах таких хворих у різні терміни денервації. Розроблена система оцінки функціонального стану м'язів на основі динаміки електрофізіологічних та міотонометричних змін, характеристики ультразвукової картини м'язів і зміни паттерну їх електроміографічної та силової активності. Обгрунтована і вдосконалена система засобів оперативної ортопедичної корекції у таких хворих, розроблені нови способи оперативного ортопедичного лікування і запропонована робоча класифікація ступенів важкості застарілих ушкоджень плечового сплетіння. Використання системи комплексного диференційованого ортопедичного лікування у хворих із застарілими ушкодженнями плечового сплетіння дозволило отримати значний приріст інтегрального показника рухової функції верхньої кінцівки - в середньому на 34,2%.

Вивчено структуру відкритих пошкоджень кисті, рівень інвалідності та характер помилок при наданні першої допомоги потерпілим з відкритою травмою кисті. Для покращання результатів лікування відкритої травми кисті обгрунтовано необхідність випуску методичних рекомендацій з тактики хірургічного лікування відкритої травми кисті у працівників сільського господарства; оснащення травматологічних відділень шовним матеріалом та інструментарієм для операцій та ін.

Проанализированы результаты обследования и лечения 96-ти больных с устарелыми повреждениями плечевого сплетения. Разработаны алгоритмы тактики восстановления активных движений в плечевом, локтевом суставах и кисти в зависимости от тяжести травмы и полноты восстановления функции мышц верхней конечности. Использование системы комплексного плечевого сплетения позволило получить значительный прирост интегрального показателя двигательной функции верхней конечности - в среднем на 34,2 %.

Изучены причины формирования и патогенез посттравматических сгибательных контрактур пальцев кисти у больных с последствиями сочетанной травмы. Проведен ретроспективный анализ формирования сгибательных контрактур пальцев у 112 больных с последствиями тяжелой травмы верхней конечности. Большинство сгибательных контрактур возникали у больных с тажелой травмой кисти или с разрушением суставов. Наиболее часто (55,6 %) контрагировались ПМФ суставы 2 - 5 пальцев. Среди всех сгибательных контрактур пальцев наибольший удельный вес (49,6 %) составляли случаи с повреждением и неадекватным швом сухожилий сгибателей, недостаточной послеоперационной реабилитацией. Другими механизмами развития стойких сгибательных контрактур пальцев кисти были: рубцовый блок травмированных сухожилий (59,6 %), гнойно-некротические осложнения (22,8 %), травма костей и суставов (7,7 %), дефекты кожи (5,1 %). На основе изучения анамнестических данных и ретроспективного анализа причин формирования сгибательных контрактур разработана схема патогенеза развития сгибательных контрактур пальцев кисти, выделены типичные пути формирования контрактур.

Висвітлено проблеми діагностики та хірургічного лікування ушкоджень плечового сплетення. Запропоновано їх класифікацію, визначено причини виникнення, наведено нейрофізіологічні характеристики закритого тотального ушкодження типів Дюшена - Ерба, Дежерін - Клюмпке. Обговорено особливості застосування методу МР-томографії для діагностики даних пошкоджень, а також ортопедичного лікування хворих з тотальним паралічем м'язів верхньої кінцівки. Обгрунтовано необхідність максимально раннього й активного використання комплексу діагностичних процедур, зокрема, голкової та стимуляційної електроміографії, магнітно-резонансної та комп'ютерної томографії. Викладено сучасні погляди на етіологію, патогенез і відновлювальне лікування, наведено клініко-неврологічну характеристику ушкоджень плечового сплетення.

Описана клиническая картина ишемического поражения собственных мышц стопы, как составной части ишемической контрактуры стопы. На основе характерных клинических симптомов, расчетов по рентгенограммам, результатов оперативного лечения 7 больных с ишемическим поражением собственных мышц стопы рассмотрен патомеханогенез развивающейся при этом деформации. Характерная деформация стопы при ишемическом поражении ее собственных мышц названа "малой ишемической контрактурой стопы".

Приведены результаты изучения первичной инвалидности; частота, структура и другие показатели стойкой утраты трудоспособности при открытых повреждениях кисти у работников некоторых сельскохозяйственных регионов Киевской области. Уровень первичной инвалидности при открытых повреждениях кисти составил в 1997 г. 0,37 на 10 тыс. населения, т. е. 25,4 % от общего количества впервые признанных инвалидами при травмах аппарата опоры и движения. Ампутации, контрактуры, нарушения движения, чувствительности пальцев придают инвалидности стойкий характер. Тяжесть травмы была причиной инвалидности в 55,4 % от общего числа случаев. В 44,6 % случаев в основе стойкого нарушения функции кисти были ошибки, допущенные при лечении открытих повреждений кисти и пальцев. Снижение стойкой утраты трудоспособности возможно при соответствующей организации помощи пострадавшим с открытыми повреждениями кисти на всех этапах.

Ключ. слова: односуставные целенаправленные движения, экстензоры локтя, ЭМГ-активность, кинематические характеристики, структура моторных команд
Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*739.17*03

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основе анализа 267-ми историй болезней предложена классификация открытой сочетанной травмы верхней конечности. По тяжести травмы больные были разделены на четыре категории, выделено три уровня повреждений: плече-локтевой сустав, предплечье-запястный сустав, кисть. Доказано наличие тесной корреляционной зависимости между степенью тяжести травмы и интегральным количественным показателем функции верхней конечности. Классификация может представлять определенный интерес с точки зрения анализа научного материала, экспертной оценки тяжести травмы и для практической работы ортопедов травматологов.

Проанализированы результаты эффективности клинической и параклинической диагностики повреждений ротаторной манжеты плеча у 46-ти больных с болями в плечевом суставе. Разработан алгоритм клинической оценки данного состояния. Оценку клинических результатов дополняли данными сравнительной рентгенографии плечевых суставов, стандартизованного ультразвукового исследования и магниторезонансного исследования. Анализ постановки правильных диагнозов показал, что во всех случаях удалось выявить повреждения ротаторов плеча, а также, что с нарастанием степени контрактуры увеличивается сложность постановки клинического диагноза.

A systemic approach for the electropuncture diagnostics of patients with the injury of the periarticular structures of shoulder (PSS) is considered. The interrelation between the stages of inflammation of PSS and the state of internal organs is established and is shown to increase under the worsening of the state of PSS.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.4

Рубрики:

Пошкодження плечового пояса і верхніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж70142 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено, що в період з 1977 по 2003 рр. лікували 7 хворих з застарілим розривом великого грудного м'яза (ВГМ). Усі хворі чоловічої статі, середній вік - 32 роки. Всі хворі професійні спортсмени з бодібілдінгу. Розриви ВГМ траплялися під час тренувань. Специфічним механізмом травми є надмірне зусилля під час розтягнення та сильному напруженні м'яза. Вживання стероїдних анаболічних гормонів і гормонів росту є пусковим механізмом цієї травми. Для підтвердження розриву ВГМ використовували інструментальні методи дослідження: МРТ, УЗД, голкову ЄНМГ. Тільки хірургічне відновлення цілісності м'яза дає необхідний функціональний і косметичний результат.

С 1994 по 2002 гг. на базе клиники микрохирургии и реконструктивной хирургии кисти ИТО АМН Украины и отделения травматологии и ортопедии Киевской городской клинической больницы N 7 проведено обследование 420-ти больных с плечелопаточным периартритом. Применялись клинический, рентгенологический, ультразвуковой, магниторезонансный методы обследования. Выявлено 5 различных позологических форм: синдром субакромиального конфликта, разрывы ротаторной манжеты плеча, кальцифицирующий тендинит сухожилия надостной мышцы, адгезивный капсулит плечевого сустава, SLAP-повреждения. Сделан вывод, что плечелопаточный периартрит как диагноз исчерпал себя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.41-43

Рубрики:

Пошкодження плечового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты диагностики и лечения ишемических расстройств (ИР), возникших при переломах костей конечностей (КК), с позиций ведущего значения в их патогенезе местного гипертензионного ишемического синдрома. Уточнены особенности синдрома у этих больных, динамики подфасциального давления (ПФД), методов диагностики, консервативного и оперативного лечения. Обследовано 109 больных с переломами КК, степени тяжести В2-С3 по классификации АО. У 79-ти из них выявлены признаки ИР разной степени тяжести. Диагностика синдрома основывалась на клинической симптоматике и подтверждалась инвазивным методом с использованием прибора "Stryker Intra-Compartmental Pressure Monitor System". Более информативным оказался мониторинг ПФД: у всех пациентов с переломами КК наблюдалось повышение ПФД. К лечению подходили дифференцированно, с учетом степени тяжести по классификации Страфуна С. С. (1991 р.). У больных с синдромом легкой и средней степени ишемические контрактуры не развивались. При тяжелой степени требовалось интенсивное лечение, синдром сопровождался развитием ишемических контрактур, иногда приводил к необходимости ампутации и даже к летальным исходам. Отмечено увеличение доли медленно консолидирующихся переломов и псевдоартрозов, в том числе и остеомиелитов, у больных, которые имели эпизод ишемии травмированной конечности. Обсуждена терминология, которая характеризует ИР поврежденных конечностей.

Определение клинических и морфофизиологических зависимостей у больных после травмы нервов способствует улучшению диагностики и прогнозированию структурно-функционального состояния денервированных мышц. Цель работы - установить корреляционные связи атрофических и заместительных процессов с клиническими и электрофизиологическими данными в мышцах при травматических нарушениях иннервации. Материалом послужили 17 биоптатов патологически измененных мышц от больных с застаревшей травмой нервов нижних конечностей; выполняли патоморфологические и электромиографические исследования с оценками выраженности показателей по двум градациям и коэффициента ассоциации, его знака и достоверности. Степень патологических изменений мышц при застаревшей травме нервов варьирует, что отражает, вероятно, как неоднородность начальных параметров травматического повреждения, так и разные темпы развития атрофических, дистрофических и заместительных процессов. Между клиническими признаками и морфологическими показателями состояния поврежденной мышцы существуют определенной силы корреляционные зависимости. Из электромиографических показателей от давности травмы наиболее зависимы "активность введения" - отрицательно и "интегральная степень денервации" - положительно; степень фиброзно-жирового замещения мышцы обнаруживает сильную положительную связь с "интегральной степенью денервации".

Досліджено теоретичні та біологічні аспекти загоєння переломів кісток. Наведено клініко-рентгенологічну характеристику репаративного остеогенезу після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки. Висвітлено досвід лікування хворих з діафізарними переломами трубчатих кісток кінцівок та їх наслідків методом інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу. Увагу приділено динаміці силових показників та опорних реакції у хворих після ендопротезування кульшового суглоба в процесі ранньої санаторної реабілітації. Обгрунтовано тактики медичної реабілітації хворих на спонділо-епіфізарну дисплазію після тотального ендопротезування кульшових та колінних суглобів. Розглянуто особливості реабілітації хворих з порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини. Визначено місце блокуючого остеосинтезу при лікуванні поєднаних та множинних пошкоджень.

Проаналізовано результати ефективності хірургічного лікування розривів ротаторної манжети плеча. Прооперовано 126 пацієнтів із розривами ротаторної манжети з використанням відкритого, напіввідкритого та артроскопічного методів. Розроблено алгоритм хірургічного лікування за даних умов. Клінічні результати проаналізовано за активністю елевації, відсутністю болю в області плеча та за шкалою Constant. У 61 (55,4 %) пацієнта одержано відмінні результати, у 37 (33,6 %) - хороші, у 12 (10,9 %) пацієнтів - задовільні після хірургічного лікування. Результати хірургічного лікування співвідносяться з результатами інших авторів.

Изучены характер и частота осложнений при переломах костей конечностей у 89 больных, у которых развился местный гипертензионный ишемический синдром. Установлено, что ишемические контрактуры при повреждении костей верхней и нижней конечностей наблюдались, соответственно, у 33 (37,1 %) и у 56 (62,9 %) пациентов. Последствия нарушений заживления переломов наблюдались у 42 (47,2 %) и гнойно-некротические осложнения - у 34 (38,2 %) больных. Выявлена наиболее тесная прямая корреляционная связь между степенью ишемии конечностей и такими ее последствиями как нарушения репаративного остеогенеза (0,240) и гнойные воспалительные процессы (0,486).