Досліджено історіографію ХIХ - початку ХХ ст. щодо проблематики функціонування паперових грошових знаків в системі грошового обігу на підконтрольних Російській імперії українських землях в дореформений період. Були висвітлені погляди дослідників щодо питань значення та наслідків введення асигнацій в грошовий обіг, реформаторської діяльності влади задля подолання кризових явищ, впровадження депозитних та кредитних білетів, їх подальшої долі. Встановлено, що протягом ХIХ - початку ХХ ст. проводилися фундаментальні дослідження історії обігу паперових грошей в імперії. З середини XVIII ст. поступово вводяться в обіг перші паперові грошові знаки, що отримали назву асигнацій. Згодом їм на зміну приходять депозитні та кредитні білети. Одним з перших даній проблематиці приділив свою увагу Є. І. Ламанський в 1854 році. Згодом грунтовне дослідження здійснив у 1866 році В. Гольдман, який розділив історію обігу асигнацій на чотири періоди. 1868 року П. Шторх у матеріалах з історії грошових знаків імперії детально описував обіг не лише асигнацій, депозитних білетів та кредитних білетів, він також розкривав історію обігу особливих паперових грошових знаків - білетів державного допоміжного банку для дворян, що знаходились в обігу протягом 1798 - 1812 років. 1892 року опубліковано працю П. А. Нікольського, де він піддавав критиці деякі твердження інших дослідників історії грошового обігу. 1898 року історико-статистичний огляд грошей Російської імперії здійснив М. П. Кашкаров. Важко переоцінити науковий доробок А. Гур'єва, коли він в 1903 році опублікував фундаментальну працю про систему грошового обігу імперії від найдавніших часів до кінця ХIХ століття. Загалом, імперська історіографія насичена фактологічним матеріалом, багато з дослідників були сучасниками деяких реформ грошового обігу. Окрім загальноімперських відомостей, вказано й на особливості обігу паперових грошей в різних частинах імперії, в тому числі й українських землях.

Досліджено історіографію ХIХ - ХХI століть щодо проблематики впровадження реформ грошового обігу М. Сперанським на початку ХIХ ст. Висвітлені погляди дослідників на роль М. Сперанського та інших діячів (М. Балуг'янського, М. Мордвінова, Д. Гур'єва, Б. Кампенгаузена та ін.), які брали участь у питаннях розробки "Плану фінансів". Установлені основні причини, які спонукали до реформаторських дій уряду в питаннях обігу грошей та фінансової системи загалом в наявному науковому доробку, оскільки фінансова система знаходилася в системній кризі, яку не вдалося вирішити попереднім державним діячам, що поєдналося із зовнішніми факторами. Проаналізовано рівень висвітлення в літературі процесу реформ, а також фактори, які призвели до невдач з ряду принципових положень реформи (низький рівень реалізації державного майна тощо). В дослідженні йде мова про оцінку в історіографії реформ М. Сперанського, і указано на, переважно, позитивному ставленні до тих норм "Плану фінансів" та заходів, які передбачалися задля їх реалізації, відмінності в поглядах на причини, внаслідок яких реформа зазнала невдачі (автори вказують важку зовнішньополітичну ситуацію через постійні війни, в яких брала участь Російська імперія). Встановлено, що протягом ХIХ - ХХI століть дослідники приділяли значну увагу питанням реформ М. Сперанського. У науковому доробку ця проблематика розглядається в контексті загальних питань історії грошового обігу України, Російської імперії, у рамках висвітлення його біографії та державної діяльності, ряд праць присвячений суто реформам фінансів в 1810-х роках. Здебільшого, про спробу фундаментальної реформи грошового обігу в науковий доробок вносять іноземні автори, концентруючи увагу на загальнодержавних аспектах, не враховуючи регіональні особливості та специфіку впровадження реформи, її впливу на місцях.

Досліджено історіографію питання розповсюдження в грошовому обігу фальшивих асигнацій, які привносили наполеонівські війська на українські землі у складі Російської імперії. Мета роботи - аналіз сучасного наукового доробку з окресленої проблематики. Висвітлення поглядів дослідників дозволить встановити наявні уявлення про цілі та завдання, які ставились Наполеоном щодо кампанії виготовлення фальшивих російських асигнацій, місця друку підробок, час та географію їх появи на землях Російської імперії, номінали такого роду асигнацій, методи запобігання розповсюдження підробок, відмінності в порівнянні зі справжніми асигнаціями, загальну суму таких грошових паперових знаків, а також окреслити проблематику, яка потребує подальшого вивчення. У дослідженні висвітлено, що серед сучасних українських досліджень особливо цінними є такі, що вводять до наукового доробку архівні матеріали з історії грошового обігу на території Наддніпрянської України у складі Російської імперії. Під час роботи над даним дослідженням використано методи синтезу та аналізу, порівняння, узагальнення, завдяки яким досягнуто низки висновків, встановлено, що існують відмінності в поглядах дослідників щодо мети використання французькою владою під час наполеонівських війн фальшивих асигнацій, оскільки окремі автори вважають міфом завдання підірвати економіку Російської імперії таким чином. Проаналізовано науковий доробок з історії грошового обігу дослідників А. Алехова, О. Баюри, А. Бугрова, А. Бойко-Гагаріна, А. Денісова, В. Коцура, Л. Муравйової, П. Нікольського, В. Орлика, С. Орлик, І. Рязанцевої, О. Хітальського, Р. Шуста, К. Яковлева та Я. Яковлевої. Названо різні центри виготовлення подібних асигнацій, а також час, коли підробки потрапили до терен Російської імперії. Різняться в сучасному науковому доробку також погляди щодо номіналів, які французи використовували для друку підробок. Загалом, сучасна історіографія потребує подальшого залучення архівних документів з окресленої проблематики, вивчення регіональних особливостей історії обігу фальшивих асигнацій, котрі були виготовлені французами під час наполеонівських війн.

В 1917 - 1921 роках, коли похитнулись та впали імперії, в межах яких перебували українські землі, українці отримали шанс на створення власної державності. Одним із нагальних та перших питань постало формування власної фінансово-грошової системи як необхідний атрибут кожної держави. Історією грошового обігу за часів Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського, Директорії та ЗУНР займались дослідники протягом ХХ - ХХI ст. Автори розкривали історіографічні питання в контексті власних досліджень, що стосувались історії грошового обігу. Наука потребує суто історіографічного аналізу наявної історичної бази. Власний внесок у науковий доробок проблематики здійснили сучасники подій, відомі фахівці з нумізматики, історії та фінансів. Необхідно наголосити увагу на працях, які видавались за кордоном в ХХ ст. В 1972 році в Мюнхені відомим державним діячем Центральної Ради та Директорії Б. Мартосом та Я. Зозулею була видана праця "Гроші Української Держави", 1974 року опублікована в Клівленді книга М. Гнатишака "Державні гроші України 1917 - 1920 років". В роки незалежної України плеяда видатних дослідників обрала за коло наукових інтересів саме історію грошового обігу України загалом та за часів Української Революції 1917 - 1921 рр. зокрема. Значної уваги питанням обігу та емісії бон в 1917 - 1921 рр. приділив вчений Р. Й. Тхоржєвський. Монетній справі та грошовій політиці присвятила свою увагу вчена Д. Ф. Дмитрієнко, під керівництвом якої колектив авторів видав "Гроші в Україні: факти і документи", окрім того вона розробляла проблеми емісії за Н. Махна. Фінансово-грошову політику УНР, Гетьманату вивчає П. П. Гай-Нижник. В останні роки важливий внесок у науковий доробок історії грошового обігу здійснила І. Г. Скоморович. Окрім того, відповідними історичними аспектами займаються науковці Н. І. Доровєєва, Р. М. Шуст. Таким чином, нагальним питанням є розробка історіографічних праць, системний та комплексний аналіз думок та поглядів дослідників задля виокремлення необхідних для подальшого вивчення "темних плям" з історії грошового обігу України.