Проаналізовано теоретико-методологічні засади адміністративно-правового механізму вирішення податкових спорів (ПС). Запропоновано визначення сутності та змісту ПС як предмету адміністративно-правового механізму їх розв'язання. Розкрито правовий статус органів Державної податкової служби та платників податків як сторін ПС. Сформульовано поняття адміністративано-правового механізму вирішення ПС і визначено його ознаки. Встановлено специфіку процедури досудового розв'язання ПС. Розкрито юридичну природу процедури розв'язання ПС у судовому порядку. Запропоновано шляхи виконання в Україні зарубіжного досвіду розв'язання ПС. На основі грунтовного аналізу чинного законодавства та практики його застосування з проблем дослідження вироблено рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового механізму розв'язання ПС в Україні.

Розглянуто актуальні питання правового регулювання процедури встановлення місцезнаходження платника податків і зазначено проблеми реалізації положень нормативно-правових актів, що її регламентують, на практиці.

Розглянуто актуальну сьогодні проблему формування нормативно-правових передумов щодо можливості закріплення обов'язкового досудового порядку вирішення публічно-правових спорів, обов'язковою стороною яких виступає Державна фіскальна служба України під час реалізації податкової та митної політики.

Наведено оновлений погляд на визначення ролі державного контролю у протидії тінізації економіки. Зауважено, що полісемантична природа явища "тіньова економіка", наявність різних підходів до визначення її змісту, форми тощо, зумовлює відсутність усталеного розуміння ролі держави у забезпеченні протидії тінізації економіки. Закцентовано увагу на концептуальних прорахунках під час здійснення державного контролю у сфері економіки та їх наслідків для вітчизняної економіки.

Проаналізовано передумови зарахування протидії тінізації економіки до об'єкта адміністративно-правового регулювання (АПР), які базуються на концептуальних підходах співвідношення права та економіки. Наголошено на особливій ролі АПР економічних відносин. Виділено основні напрями змістового наповнення адміністративно-правової протидії тінізації економіки.

Приведена круглая щелевая антенна с изменяемой конфигурацией для применения в WiMAX и X-диапазонах. Цель работы - состоит в проектировании антенны, которая способна работать в двух диапазонах частот с высоким коэффициентом усиления. Спроектированная антенна является компактной по габаритам и имеет размеры 32 x 24 мм. В конструкции частотно-перестраиваемой антенны используется CPW питание и PIN-диоды типа BAR-64-20V, которые устанавливаются для обеспечения перестройки частоты. Благодаря использованию T-образного резонатора внутри круглой щели и параллельного резонатора в линии передачи, достигается работа антенны в двух диапазонах. Предложенная антенна обеспечивает работу в WiMAX (3,1 - 4,5 ГГц) и X- (10,3 - 11,7 ГГц) диапазонах, используемых для космических исследований и мобильной радиоастрономии. Переключение частот достигается путем соответствующего размещения PIN диодов в круговой щели. Данная компактная антенна показывает хорошие характеристики излучения и согласование в рабочей полосе частот.

Висвітлено поняття, ознаки, детермінанти тінізації економіки. Розкрито співвідношення понять тінізація економіки та корупція. Подано інформацію про спеціальні нормативно-правові акти, метою прийняття яких є протидія тінізації економіки. Наведено структурно-функціональну характеристику окремих суб'єктів адміністративно-правового забезпечення протидії тінізації економіки. Увагу приділено позитивному досвіду застосування окремих заходів протидії тінізації економіки в зарубіжних країнах.

Увагу приділено формуванню, на засадах методології системного підходу, концептуального підходу до адміністративно-правового дослідження проблеми визначення сутності адміністративно-правового забезпечення протидії тінізації економіки. Зазначено, що такий підхід дозволив сформулювати поняття, встановити зміст і функції тіньової економіки та тінізації економіки, з урахуванням яких формується концептуальне праворозуміння необхідності протидіяти тінізації економіки як протиправній діяльності. У межах аналізованих понять здійснено розмежування економічної діяльності та протиправної діяльності, яка, зокрема, і має ознаки економічної. Систематизовано детермінанти тінізації економіки з урахуванням авторського підходу до співвідношення тіньової економіки й особливостей тінізації економіки. Розкрито генезу нормативно-правового забезпечення протидії тінізації економіки, запропоновано класифікацію нормативно-правових актів. Обгрунтовано шляхи розвитку та вдосконалення чинного законодавства у сфері протидії тінізації економіки. Здійснено класифікацію суб'єктів адміністративно-правового забезпечення протидії тінізації економіки з метою підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення їх діяльності. Сформовано пріоритетні напрями вдосконалення нормативних положень щодо використання в Україні заходів протидії тінізації економіки, які визнані ефективними в окремих зарубіжних країнах.

Розкрито сучасний стан та тенденції реформування правового забезпечення фінансової безпеки України. Висвітлено проблеми вітчизняного правового регулювання фінансової безпеки держави, її структурних елементів у сучасних умовах їх реформування. Проаналізовано наукові дослідження щодо нормативного закріплення категорій та понять. На основі аналізу зарубіжного та вітчизняного законодавства у сфері регулювання фінансової безпеки держави запропоновано концептуальні напрями щодо підвищення рівня її правового регулювання з метою покращення життя українського суспільства.

Здійснено комплексне дослідження цінностей, пріоритетів та принципів адміністративного судочинства в Україні. Зазначено, що цілі, завдання і функції адміністративного судочинства, як і цілі, завдання, функції самої судової системи, повинні бути спрямовані на створення сприятливих умов життя суспільства і громадян, забезпечення і здійснення їх правового захисту. Вказано, що адміністративне судочинство має виконувати функцію правосуддя, а також контрольно-наглядову функцію (функцію нормоконтролю) у сфері дії органів публічної влади. Адміністративне судочинство здатне також покращувати законотворчий процес, оскільки виявлені судовою практикою вади нормативно-правових актів, прогалини, протиріччя між іншими нормами та інші недоліки, встановлені судовою практикою, повинні бути негайно використані законодавцем для належного виконання. Обгрунтовано пов'язані між собою функції адміністративного судочинства: функцію здійснення правосуддя (суди загальної юрисдикції, спеціальні адміністративні суди повинні вирішувати адміністративно-правові спори, що виникають у сфері публічного управління; контрольно-наглядову функцію у сфері організації та дії органів публічної влади, посадових осіб, державних службовців; функцію здійснення адміністративної нормотворчості, тобто адміністративне судочинство, може і повинно покращувати нормотворчий процес органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (підвищувати юридичну якість адміністративних актів), а суди, які здійснюють правосуддя в адміністративних справах, своєю діяльністю повинні запобігати порушенню законодавства; функцію нормоконтролю, тобто адміністративне судочинство є процесуально-правовою формою судової діяльності, спрямованої на виявлення в системі законодавства незаконних правових актів; функцію забезпечення режиму законності в галузі формування та здійснення державного управління та місцевого самоврядування; функцію застосування правових норм, що встановлюють право людини і громадянина на судовий захист від дій (бездіяльності) і незаконних рішень органів публічної влади та їх посадових осіб; функцію тлумачення адміністративно-правових норм; функцію формування органів адміністративної юстиції у країні. Наголошено, що принципами є основоположні засади і керівні ідеї, які повинні пронизувати всі правові норми та інститути, що визначають таку побудову і функціонування адміністративного судочинства, яке забезпечувало б винесення законного і обгрунтованого рішення. Визначено, що у принципах адміністративного судочинства повинні бути зосереджені погляди на характер і зміст судочинства з розгляду і вирішення адміністративно-правових спорів, принципи повинні бути тісно взаємоповіязані між собою, утворюючи єдину логічну систему, порушення одного принципу призведе до порушення іншого або всього ланцюга принципів, а в поєднанні принципи забезпечують найкращим чином ретельний розгляд справи, встановлення судової істини і винесення обгрунтованого рішення.

Мета роботи - аналіз законів України, у яких йдеться про службу в органах місцевого самоврядування. Враховуючи значний обсяг положень законів, якими здійснюється адміністративно-правове регулювання службових правовідносин в органах місцевого самоврядування, слід на початку роботи запропонувати розподілити їх на дві групи. Перша група містить закони, які містять адміністративні норми про службу в органах місцевого самоврядування. До цієї групи насамперед варто віднести: Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 р.; Кодекс адміністративного судочинства України; Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.; Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р.; Закон України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 р. За підсумками стислого аналізу Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. слід рекомендувати внести до нього наступні зміни та доповнення: Доповнити закон статтею 51 наступного змісту: "Стаття 51. Служба в органах місцевого самоврядування. 1. Громадяни України, які відповідають умовам, встановленим чинним законодавством, мають право на службу в органах місцевого самоврядування. 2. Служба в органах місцевого самоврядування є видом публічної служби та регламентується актами чинного законодавства України для осіб, що займають виборні або адміністративні посади в органах місцевого самоврядування". Таким чином, слід запропонувати викласти абзац "державний орган" частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 р. у наступній редакції: "орган публічної влади - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надано повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю".

У монографії подано розширений авторський курс адміністративного права та адмі¬ністративного процесу України в умовах воєнного стану. За основу взято теоретичні по¬ложення та практику діяльності публічної адміністрації, що відповідає цінностям людино- центристської теорії, коли публічна адміністрація має організувати та забезпечити оборону Вітчизни, права, свободи й інтереси приватних громадян та правопорядок в умовах воєн¬ного стану. Монографія може бути корисною для посадових (службових) осіб адміністративних органів, які працюють (ведуть бойові дії, несуть службу) в умовах воєнного стану, студен¬тів в освітньому процесі, викладачів закладів освіти, науковців, народних депутатів, суд¬дів, волонтерів та інших суб’єктів громадянського суспільства. За змістом у монографії розкрито питання програми другого блоку фахового вступ¬ного випробування з адміністративного права України, що затверджена МОН України, проте зміст не обмежується ними. Вона може стати в нагоді під час підготовки до вступ¬них випробувань для складання ЗНО до магістратури, а також у підготовці до відповідних кваліфікаційних іспитів кандидатів на посади суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів і працівників правоохоронних органів та інших суб’єктів публічної адміністрації.