Висловлено деякі зауваження та пропозиції до проекту Л.Д.Тондій і Л.Я.Васильєвої-Лінецької "Класифікація природних та преформованих фізичних лікувальних чинників".

Высказаны некоторые замечания и предложения к проекту Л.Д.Тондий, Л.Я.Васильевой-Линецкой "Классификация природных и преформированных физических лечебных фактов".

Запропоновано інформаційний матеріал для здійснення не тільки термінологічної уніфікації, але й чіткої структуризації природної і штучної мікрокліматотерапії, як розділу медицини. Надані спостереження, одержані в процесі вивчення терапевтичної дії мікрокліматотерапії, дозволять чітко координувати її інтенсивність та термін курсу лікування, диференційовано призначати природну або штучну мікрокліматотерапію, визначати необхідність повторного лікування.

Предложен информационный материал для осуществления не только терминологической унификации, но и четкой структуризации естественной и искусственной микроклиматотерапии как раздела медицины. Предоставлены наблюдения, полученные в процессе изучения терапевтического действия микроклиматотерапии, которые позволяют четко координировать интенсивность и оптимальную продолжительность курса лечения, дифференцировано назначать естественную или искусственную микроклиматотерапию определять необходимость повторного лечения.

Рассмотрены основные понятия и средства медицинской реабилитации, общие вопросы патологии в медицинской реабилитации. Изложены природные лечебные факторы, используемые в медицинской реабилитации, в частности, пелоидо-, болюсо-, бальнео-, озокерито-, парафино-, бишофито- и гидротерапия. Описаны средства курортологии и их значение в медицинской реабилитации (климато-, телассо- микроклиматотерапия). Внимание уделено преформированным физическим факторам, используемым в медицинской реабилитации, таким, как: электромагнито-, фоно-, фото-, вибро- и баротерапия. Акцентировано на лечебной физкультуре и ее роли в системе медицинской реабилитации. Раскрыты особенности нейрореабилитации (реабилитации больных неврологического профиля) - относительно новой отрасли науки, рассматриваемой в настоящее время как приоритетное направление развития медицины.

Нині використовують різні системи експертних оцінок лікувального ефекту. Кожній системі оцінювання притаманні як позитивні властивості, так і певні недоліки. Запропоновано об'єднати визначені властивості діагностично-клінічних шкал з традиційними метричними шкалами у вигляді N-вимірного метричного простору, використання якого сприятиме розв'язуванню задач з визначення ступеня парціального впливу окремих терапевтичних та відновлювальних чинників, що є основою подальшого удосконалення використовуваних та нових створюваних лікувальних комплексів.

Рассмотрены вопросы, касающиеся теоретических и прикладных задач взаимоотношения возможных клинических состояний биологических объектов с действием внешних и внутренних саногенных факторов, посредством объединения их в реально однотипные математически подтвержденные нозологические группы с доказанной направленностью их дальнейших патофизиологических рекций и тенденций развития. Определены критериальные динамические показатели, способные тонко отражать изменения клинического состояния. Внимание уделено поиску и вычленению достоверных критериев оценки клинико-функционального состояния пациента, стандартизации лечебно-восстановительного воздействия, унификации единиц математико-биологической метрики, оптимизации лечебно-оздоравливающего влияния, объективации эффекта примененных терапевтических агентов, систематизации принципов диагностической и экспертной практики.

Зазначено, що нині використовують різні системи експертних оцінок лікувального ефекту. Кожній системі оцінювання притаманні як позитивні властивості, так і певні недоліки. Запропоновано об'єднати визначені властивості діагностично-клінічних шкал з традиційними метричними шкалами у вигляді N-вимірного метричного простору, використання якого сприятиме визначенню ступеня парціального впливу окремих терапевтичних та відновлювальних чинників, що є основою подальшого удосконалення використовуваних та нових створюваних лікувальних комплексів.

Отмечено, что в настоящее время используют разные системы экспертных оценок лечебного эффекта. Каждой системе оценивания присущие как позитивные свойства, так и определенные недостатки. Предложено объединить определенные свойства диагностически-клинических шкал с традиционными метрическими шкалами в виде N- измерного метрического пространства, использование которого будет способствовать определению степени парциального влияния отдельных терапевтических и обновительных факторов, которые являются основой дальнейшего усовершенствования используемых и новых создаваемых лечебных комплексов.

Зазначено, що усі симптоми патології можуть розглядатися як багатокомпонентні ознаки, складені із елементарних проявів захворювання, які тут названі протосимптомами. В клінічному аспекті протосимптоми наводять собою прості об'єктивні діагностичні прояви (тобто: аналітично доступні ізольованому вимірюванню біохімічні або функціональні параметри). Кожен протосимптом, сам по собі, може розглядатися як точка математичної множини (точка з конкретними просторовими координатами). Протосимптом, як математичний вектор, може бути розкладений в n-вимірному координаторному просторі нетривіальною лінійною комбінацією базисних ортогональніх векторів (ортів). Така топологічна трактовка структури захворювання робить можливим опис будь-якої клінічної ситуації як коректної математичної задачі, розв'язок якої веде до оптимального лікувального алгоритму.

Отмечено, что все симптомы патологии могут рассматриваться как многокомпонентные признаки, составленные из элементарных проявлений заболевания, которые здесь названы протосимптомами. В клиническом аспекте протосимптомы представляют собой простые объективные диагностические проявления (то есть: аналитически доступные изолированному измерению биохимические или функциональные параметры). Каждый протосимптом, сам по себе, может рассматриваться как точка математического множества (точка с конкретными пространственными координатами). Протосимптом, как математический вектор, может быть разложен в n-измеримом координаторном пространстве нетривиальной линейной комбинацией базисных ортогональных векторов (орта). Такая топологическая трактовка структуры заболевания делает возможным описание любой клинической ситуации как корректной математической задачи, решение которой ведет к оптимальному лечебному алгоритму.

Дані моментального клінічного стану, відображені у n-вимірному графічному просторі (у двовимірному 2D варіанті - це площина), утворюють із точок певні просторові "хмариноподібні" образи. Можна розрахувати певні метричні параметри цих топологічних об'єктів, такі як: довжина вектора клінічного стану, його градієнт, щільність точок (на одиницю площі) та власне площа (у 2D) або об'єм (у 3D). Метричні характеристики необхідні для об'єктивної оцінки клінічного стану пацієнтів.

Данные моментального клинического состояния, отображенные в n-измеримом графическом пространстве (в двумерном 2D варианте - это плоскость), образуют из точек определенные пространственные "облакоподобные" образы. Можно рассчитать определенные метрические параметры этих топологических объектов, такие как: длина вектора клинического состояния, его градиент, плотность точек (на единицу площади) и собственно площадь (в 2D) или объем (в 3D). Метрические характеристики необходимы для объективной оценки клинического состояния пациентов.

Рассмотрена задача о центрально-симметричной деформации полого упругого многослойного шара, содержащего слои, модули сдвига которых непрерывно изменяются в радиальном направлении. Предложенный алгоритм вычисления напряжений и перемещений основан на применении коэффициентов податливости, для построения которых использованы рекуррентные соотношения. Нормированные решения уравнений теории упругости в области полого шара с произвольной непрерывной неоднородностью получены посредством численного решения двух задач Коши.

Изложены современные методы объективизации клинического состояния пациентов. Предложены средства четкого метрического отображения явлений патологии, дающие возможность использования математического аппарата для решения диагностических задач и для выбора оптимального метода лечения, основываясь на индивидуализированном подходе к терапии и с прогнозированием последующего протекания процесса.