Досліджено юридичну природу векселя та наведено загальну характеристику його суті як боргового цінного папера, де останній визначено як особливий об'єкт - інструмент посвідчення прав, що не може ототожнюватися з договором, правочином, зобов'язанням та беззастережно відноситись до речей. Доведено необхідність запровадження інституту нестатусності для цінних паперів як альтернативи інституту недійсності для правочинів. Наведено поняття системи цінних паперів як цілісного ієрархічного утворення та визначено особливе місце векселя як боргового цінного папера у цій системі. Здійснено комплексне дослідження функцій векселя та теорій, які пояснюють суть векселя, що дає змогу виділити певні ознаки векселя, а саме: статусність і юридичну цінність. Досліджено основні проблеми правового регулювання вексельного обігу в Україні на сучасному етапі, зокрема проблему чинності неопублікованого в Україні Уніфікованого закону, та доведено необхідність прийняття нового закону, який повинен вирішити ці проблеми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)212.21

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)212.2-30 + Х930.0

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Вчення про колізійні норми

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено окремі питання формування векселя як боргового цінного паперу у вітчизняній та іноземних правових системах.

Досліджено етико-естетичні концепції теорії літератури епохи бароко в Україні. Положення рукописних курсів Києво-Могилянської академії XVII - XVІІI ст. порівняно з ренесансними теоріями Західної Європи та їх античними джерелами. Встановлено жанрово-видову систему та стилістичні теорії, які домінували у епоху бароко. Зазначено, що хоча перший збережений український теоретичний курс датується 1637 р., література бароко розквітає упродовж "золотої Мазепинської епохи" - періоду відносної стабілізації в Україні 1685 - 1709 pp. Саме в цей час закладалися підвалини новітньої української літератури із модерною системою жанрів; на основі синтезу античних міфологічних образів й образності Святого Письма витворився національно-своєрідний духовний світ української нації.

Вперше в українському літературознавстві надано комплексний огляд літератури України ХV - ХІХ ст. латинською мовою. На матеріалі творчої спадщини тридцяти авторів проаналізовано особливості самовираження письменників, які писали латинською мовою, беручи активну участь у загальноєвропейському дискурсі. Надано перелік жанрів, виділено основні мотиви й окреслено чільні ідеї, характерні для творчості авторів епох Ренесансу, Бароко, Класицизму. Особливу увагу присвячено розгляду політологічних ідей, які українська еліта Гетьманату виклала у міжнародних угодах XVII - XVIII ст. та у Конституції 1710 р. Констатовано, що аналіз складу та змісту публікацій творів XVII - пepшoï половини XVIII ст. наводить на думку щодо гіпертекстової організації літературних творів і форм їх публікації. Трирівнева система візуально-змістової подачі матеріалу у поєднанні з анаграмами, акронаписами та хронограмами, насиченість тексту риторичними засобами, античною топікою та впізнаваними реципієнтом криптоцитатами, котрі прогнозовано викликали асоціації з античними творами або/та алюзії на Святе Письмо, - усі ці елементи в сукупності створювали семантичне поле, яке відображало особливості світогляду та світосприйняття епохи Бароко.Надано розв'язання проблем, пов'язаних із визначенням належності/паспортизації культурної спадщини латиномовних авторів XV - XIX ст. різного етнічного походження, які писали про Україну, українські етнічні території, особливості української історії і культури.

Зроблено спробу зафіксувати добу доктора філологічних наук, члена-кореспондента НАН України, фундатора української школи медієвістики, громадського діяча, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка очима самого академіка та його сучасників - літературознавців, письменників, журналістів, учнів, рідних, друзів. Наведено найповнішу бібліографію наукового доробку та матеріалів про О. Мишанича.

Проаналізовано основні аспекти впливу глобалізації на державно-правову сферу в Україні. Висвітлено чинники, що сприяють втраті або зміцненню самобутності національної правової системи, призводять до трансформації, зміни й модернізації державно-правових інститутів, норм і відносин у рамках національного та наднаціонального права. Акцентовано увагу на тому, що для української правничої науки важливими є гносеологічні розробки концептуального характеру щодо розуміння сутності правової держави, її основних характеристик, можливостей адаптації положень, що складають підгрунтя формування та функціонування правової держави до національних особливостей. Здійснено філософсько-правовий аналіз проблем формування правової держави та запропоновано напрями удосконалення процесу її функціонування.

Досліджено теоретичні та практичні питання, які виникають при застосуванні нового поняття кримінально-правової науки і ікримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильствомі у кримінальному праві України. На підставі існуючих наукових поглядів вчених проведено порівняльно-правовий аналіз теоретичних положень щодо змісту та суті теоретичної конструкції кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, із трактуванням цього поняття у судовій практиці при розгляді судами кримінальних проваджень за кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з домашнім насильством, на рівні вищої судової інстанції. На підставі аналізу судової практики з розгляду кримінальних проваджень, пов'язаних із домашнім насильством, прослідковано еволюцію зі спливом часу полярного розуміння Верховним Судом новітніх положень щодо поняття кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, що розглянуто у контексті закриття кримінального провадження за п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі відмови потерпілого від обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення, запровадженого у зв'язку із введенням до Кримінального кодексу України вказаного терміну. Простежено тенденцію щодо сформованого чіткого уявлення про поняття "кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством" у судовій практиці, його співвідношення зі змістом кримінально-правової норми, що встановлює кримінальну відповідальність за домашнє насильство, та наближення національного розуміння домашнього насильства до міжнародних стандартів, викладених у Стамбульській конвенції. Запропоновано правила кваліфікації домашнього насильства як кримінального правопорушення та кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, з метою правильного застосування при проведенні досудового розслідування (дізнання) кримінальних правопорушень (кримінальних проступків) слідчим (дізнавачем) та їх розмежування при наданні кримінально-правової оцінки вчиненого діяння. Зроблено пропозиції щодо усунення складнощів у правозастосуванні шляхом удосконалення кримінально-правового регулювання домашнього насильства, а також запропоновано переглянути санкції, передбачені ст. 125 Кримінального кодексу України (як кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством), що не узгоджуються із загальними підходами законодавця щодо посилення покарання у вигляді штрафу за вчинення кримінальних проступків.

На основі аналізу автобіографічних рукописних джерел установлено маловідомі факти біографії Іринея Фальковського, проаналізовано жанрову структуру літературної спадщини, яка збереглася переважно у рукописах, виявлено основні мотиви творів та художньо-естетичні прийоми, якими оперує автор. Усталено періодизацію його творчості: "період навчання" (1775/1776 – 1783 рр.) та "російський період": (1783 р. – і до його смерті 1823 р.). Доведено, що творча спадщина характеризується класицистичними прийомами відтворення тем. Встановлено твори античних авторів, сюжети і мотиви з яких Іриней Фальковський використовував під час написання власних творів. Упродовж "російського" періоду автор звертається до жанрів проповіді, тлумачення Святого Письма тощо. Дослідники наголошують на стильовій і лексичній довершеності його російської мови. Загалом творча спадщина Іринея Фальковського демонструє драматичний процес складного пошуку світоглядного ідеалу в умовах бездержавності України.