Проаналізовано стан правил експлуатації водосховищ дніпровського каскаду, розглянуто функціональні особливості екосистем даних водосховищ. З використанням розрахункових методів, а також експертної оцінки й екстраполяції наведено методологію формування екологічних вимог до Правил експлуатації дніпровських водосховищ. Визначено фактори впливу на стан екосистем і якість води, зокрема, водність, об'єми і режим попусків ГЕС, сезонні і короткочасні коливання рівня води, внутрішньоводоймна динаміка.

Проанализировано состояние правил эксплуатации водоемов днепровского каскада, рассмотрены функциональные особенности экосистем данных водоемов. С использованием расчетных методов, а также экспортной оценки и экстраполяции приведена методология формирования экологических требований к Правилам эксплуатации днепровских водоемов. Определены факторы влияния на состояние экосистем и качества воды, в частности, водности, объемов и режима спусков ГЭС, сезонных и кратковременных колебаний уровня воды, внутриводоемной динамики.

У ході дослідження встановлено, що найбільш помітними поведінковими реакціями у рятувальників після повернення їх з зони АТО є: імпульсивність, вразливість, уникаюча поведінка, емоційна відстороненість та дратівливість. Крім того, серед працівників Служби порятунку, які перебували в зоні АТО понад 2 місяці, спостерігаються: втрата часової перспективи, переоцінка цінностей, зміна життєвих пріоритетів та підвищення або актуалізація цінності життя. Дослідження довели, що майже у половини фахівців Служби поряту нку після їх повернення з зони АТО настрій абсолютно не змінився, емоційний фон залишився нейтральним; у кожного третього фахівця зафіксовано поліпшення настрою та превалювання позитивного емоційного фону; однак, чверть рятувшіьників визначили у себе погіршення настрою та вказали на негативні зміни у психоемоційному стані. Серед найбільш гострих проблем, які турбують рятувальників, виділяються: відсутність гідного грошового забезпечення; відсутність власного житла; відмова в отриманні статусу «учасника бойових дій». Поряд з цим, їх також турбують проблеми міжособистісних відносин як в родині, так і в підрозділі. Дослідження суб’єктивної оцінки змін, які помітили у себе фахівці аварійно-рятувальних підрозділів ДСНС України після виконання завдань в умовах АТО, довели, що домінуючими трансформаціями є підвищення цінності власного життя та життя своїх рідних і близьких. Одночасно, у рятувальників актуалізувались: цінність важливості миру (життя без війни); розуміння цінності стосунків із близькими; переоцінка життєвих цінностей; розуміння цінності дружніх відносин; підвищення патріотизму. Розгляд основних планів або орієнтирів рятувальників на своє майбутнє виявив, що рятувальники, незважаючи на отриманий травматичний досвід, не відмовляються формувати плани на майбутнє, при цьому навіть вважають себе більш рішучими та сміливими у питаннях цілеполягання. Перелік основних планів на майбутнє сформовано бажаннями покращити матеріальне становище, придбати власне житло, одружитися, отримати освіту та народити дітей. Проведений у дослідженні факторний аналіз основних наслідків, які відбуваються з рятувальником після його перебування в зоні АТО довів, що найбільших змін зазнають підструктури емоційно-вольової або афективної сфери, поведінка та спрямованість фахівця. При цьому, якщо наслідки в межах першого та другого факторів потребують особливої уваги з боку' фахівців-психологів, то зміни в межах спрямованості особистості можуть слугувати ресурсом для реадаптації рятувальника та оптимізації його подальшого виходу з травматичної ситуації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю942-69:Ц9

Рубрики:

Військова психологія

Шифр НБУВ: РА453883 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему психологічних наслідків перебування рятувальників у зоні проведення антитерористичної операції (АТО). Установлено, що найбільших змін після повернення рятувальників із зони проведення АТО зазнають підструктури емоційно-вольової та/або афективної сфери, поведінка та спрямованість фахівця. Визначено та обгрунтовано різницю між "військовим синдромом" військовослужбовця та "військовим синдромом" працівника служби порятунку, що дало змогу не тільки вивчати і прогнозувати поведінкові особливості рятувальників - ветеранів АТО, але й стало підгрунтям для подальшого проведення психопрофілактичної та психокорекційної роботи з ними.