Наведено результати соціально-філософського дослідження освітнього потенціалу особистості (ОПО). Розкрито теоретико-методологічні засади вивчення феномену ОПО. Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає формування та реалізацію ОПО. З'ясовано сутність ОПО та викладено підходи до його осмислення у суспільствознавстві. Розглянуто ОПО як духовно-діяльнісний феномен, що має інформаційно-енергетичну природу та складну внутрішню структуру, безпосередньо пов'язану з закладеним у людині комплексом потенційних можливостей і здібностей, що проявляються в освітньому процесі та життєдіяльності.

Приведены результаты социально-философского исследования образовательного потенциала личности (ОПЛ). Раскрыты теоретико-методологические основы изучения феномена ОПЛ. Выявлен и проанализирован категорийный ряд, отображающий формирование и реализацию ОПЛ. Согласована сущность ОПЛ и изложены подходы к его осмыслению в обществоведении. Рассмотрен ОПЛ как духовно-деятельный феномен с информационно-энергетической природой и сложной внутренней структурой, непосредственно связанной с заложенным в человеке комплексом потенциальных возможностей и способностей, которые проявляются в образовательном процессе и жизнедеятельности.

На примере Дорожной клинической больницы на ст. Днепропетровск освещены некоторые новейшие современные технологии, внедренные в практику работы центра здоровья женщины, диагностического центра, отделений эндоскопической хирургии и кардиологии. Цель внедрения - улучшение оказания специализированной медицинской помощи железнодорожникам.

Висвітлено теоретико-методологічні засади вивчення феномену освітнього потенціалу, розглянуто питання його формування та реалізації в особистості. Розкрито сутність освітнього потенціалу особистості та викладено підходи до його осмислення в суспільствознавстві. Визначено духовно-діяльнісний феномен освітнього потенціалу особистості в контексті інформаційно-енергетичної природи та складної внутрішньої структури з закладеним в людині комплексом потенційних здібностей, що проявляються в освітньому процесі та життєдіяльності.

Увагу приділено філософському осмисленню феномену освітньої парадигми, виокремленню її головних складових, розкриттю сутності та функцій. Показано шляхи трансформації сучасної освіти, зокрема в контексті цивілізаційних змін. Досліджено минуле, сучасне та перспективи української освіти. Зазначено, що модель майбутньої освіти в Україні повинна будуватися на основі спадщини та традицій своєї національної культури, українського менталітету, з урахуванням творчого переосмислення та засвоєння кращих світових досягнень у сфері освіти. Розглянуто питання гармонізації парадигмального простору сучасної освіти.

Розроблено теоретичну пояснювальну модель освітньої парадигми, яка є онтологічною метазасадою освітнього простору сучасності. Визнано методологічну значущість системно-діяльнісного підходу для освітньої теорії і практики. Внесено корективи у визначення специфіки соціально-філософського змісту парадигмальності. Визначено змістовну специфіку й межі застосування поняття парадигми до теоретичної діяльності у сфері освіти і до власне практичної освітньої діяльності, її організації та здійснення відповідно до певних ідей, концепцій, технологій, що втілюються їх зразками й моделями. Виявлено природу й джерела цінностей освіти. Показано, що сучасний світовий розвиток характеризується двома провідними тенденціями - глобалізації та інформатизації. Обгрунтовано, що глобалізація та інформатизація впливають на інститут освіти, формуючи у сфері освіти нові реалії, нові проблеми, які потребують вирішення, що пов'язано з необхідністю осмислення і зміни парадигмальних основ сучасної освіти. Визначено соціально-антропологічні характеристики сучасної освітньої парадигми, яка вперше визначається як "цивілізаційна парадигма освіти" або "прогресивно-гуманістична".