Розкрито юридично-психологічні особливості судового розгляду (СР) кримінальних справ (КС) на підставі чинного законодавства та здобутків юридичної психології, кримінального, кримінально-процесуального права та криміналістики. Висвітлено психологічні особливості діяльності судді та інших учасників СР КС. Визначено сутність та зміст психологічних чинників, що впливають на прийняття суддею рішень у процесі СР КС, поняття "правосвідомості судді". Обгрунтовано доцільність, межі й особливості використання спеціальних психологічних знань (СПЗ) під час СР КС. Вивчено тактику застосування психологічних методів дослідження доказів у процесі СР КС. Наведено положення щодо форм використання СПЗ у кримінальному судочинстві.

Визначено поняття стадії попереднього розгляду, подано її загальну психологічну характеристику та розкрито значення для кримінально-процесуального права. Запропоновано зміни до Кримінально-процесуального кодексу України. Встановлено загально-психологічні та соціально-психологічні особливості діяльності судді й інших учасників стадії попереднього розгляду кримінальної справи та їх взаємовідносин. Доведено необхідність практичного застосування спеціальних психологічних знань судовим психологом на стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Визначено поняття та види рішень, які приймає суддя за попереднього розгляду кримінальної справи. Встановлено психологічні особливості, які впливають на прийняття цих рішень.

Розглянуто проблему підвищення якості агломераційного виробництва, завдяки підвищенню рівня автоматизації процесу грудкування шихти в барабані окомковувачі. Досліджено оптимальні параметри роботи окомковувача, одержано залежність витрати води від вологості шихти, що дозволяє стабілізувати якість грудкування.

Висвітлено основи теорії психології кримінального судочинства. Розглянуто питання правового регулювання підготовчого провадження, здійснено аналіз проектів кримінально-процесуального законодавства щодо правового регулювання стадії цього провадження. Увагу приділено психологічним особливостям діяльності судді та інших учасників на стадії підготовчого провадження. Розкрито межі та можливості використання спеціальних психологічних знань під час судового розгляду кримінального провадження, описано тактику застосування психологічних прийомів дослідження доказів. Наведено психологічні характеристики об'єктів і суб'єктів судового розгляду кримінального провадження.

Здійснено теоретико-правове дослідження сучасного розуміння справедливості в діяльності органів внутрішніх справ (OBC). Розкрито історико-правові аспекти ідеї справедливості як основоположної складової прав людини. Проаналізовано поняття, зміст, форми та види справедливості, а також такі її вияви, як свобода та рівність. Узагальнено основні наукові концепції справедливості в теорії держави і права. Проведено сутнісний аналіз діяльності OBC як особливої юридичної практики. Розглянуто професіоналізм працівника OBC як чинник забезпечення справедливості у правоохоронній діяльності. Висвітлено значення етичних норм, моральної культури та правової культури як чинника реалізації принципу справедливості в діяльності OBC у сфері захисту прав людини.

Розроблено спосіб спрямованого формування частинок гідратованих оксидів цирконію та титану в аніонообмінні смоли. Застосовано підхід, який базується на термодинамічному рівнянні Оствальда - Фрейндліха. Такий підхід пов'язує розмір частинок із розчинністю сполуки, що осаджується, та концентрацією реагентів. Менш розчинний діоксид цирконію осаджується у вигляді неагрегованих наночастинок, розмір яких не перевищує 10 нм, склад таких композитів є найбільш відтворюваним. У випадку більш розчинного діоксиду титану утворюються агрегати наночастинок (до 70 нм). У разі підвищення концентрації розчину солі металу у полімері, осаджуються частинки мікронних розмірів: склад матеріалів такого типу відтворюється найменше. Неагреговані наночастинки збільшують обмінну ємність полімерного іоніту, що спричинює зростання його електропровідності у 1,4 - 1,8 разу. Це обумовлено зростанням концентрації рухливих носіїв заряду у полімерній основі за рахунок зменшення її набухання, а також збільшенням внеску протиіонів функціональних груп неорганічної складової у перенос іонів. Навпаки, агрегати наночастинок посилюють набухання полімеру, результатом чого є зменшення ємності та електропровідності. Іоніти застосовано для іонообмінної переробки нанофільтраційного пермеату молочної сироватки та електромембранного знесолення білкового концентрату.

Дисертація присвячена описові основних положень лінгвокультурного підходу до семантичної організації концепту людина, дослідженню особливостей співвідношення елементів цього лінгвокультурного концепту та семантики фразеологічних одиниць (ФО), що набули широкого поширення як у художній, так і в науковій літературі. Об'єктом дослідження є ФО (у широкому розумінні), які називають людину. Предметом наукового аналізу постає концепт людина, вербалізований у фразеології російської мови. Уперше з позиції лінгвокультурології здійснено лінгвокогнітивний опис сталих мовних одиниць на позначення фразеосемантичного макрополя людина: упорядковано базу ФО на позначення внутрішніх і зовнішніх характеристик людини; проведено семантичний аналіз фразеосемантичного поля концепту людина й експлікацію концепту людина з урахуванням гендерних стереотипів; з'ясовано екстралінгвістичні чинники, які впливають на динаміку концепту людина; запропоновано лінгвокультурологічний аспект семантико-когнітивного дослідження ФО антропоцентричної репрезентації; розглянуто структуру концепту людина. Лінгвокультурний концепт розглянуто як структуру, що поєднує асоціативний, поняттєвий, ціннісний, етимологічний та історичний складники. У межах польового підходу, який використано в роботі, проаналізовано значення, що конструюють асоціативний складник концепту, оскільки він ізоморфний лексико-семантичному полю, що його репрезентує. Представлено особливості внутрішнього світу людини через аналіз семантики ФО. Опис антропоцентричних номінативних фразеологізмів на позначення людини в російській мові підтвердив, що вони відтворюють спосіб світобачення народу та можуть бути визначені в межах культурних кодів. Фразеосемантичне макрополе людина розглянуто як частину мовної картини світу, у створенні якої разом з лексичними одиницями, активну участь беруть фразеологізми. Визначено характерну особливість одиниць фразеосемантичного макрополя: наявність у їхньому значенні дискурсивного компонента, який виявлений у фразеологічному образі, сформований на основі метафоричних або метонімічних трансформацій первинних словесних комплексів. Фразеосемантичне макрополе людина охарактеризовано як системне об'єднання ієрархічно організованих, взаємозалежних елементів, що називають людину, визначають її характер, риси тощо з різною інформативністю і певним ступенем інтенсивності їхнього вияву.

Розкрито суть, основні стандарти та механізми міжнародної системи захисту прав людини, проаналізовано інституційні та конвенційні механізми захисту прав людини в світі. Особливу увагу приділено захисту прав людини в системі Ради Європи на основі Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Проаналізовано основні статті Конвенції, щодо яких спостерігається найбільше поданих заяв до Європейського суду з прав людини.

У дисертації здійснено теоретико-правове дослідження сучасного розуміння справедливості в діяльності органів внутрішніх справ. Розкрито історико-правові аспекти ідеї справедливості як основоположної складової прав людини. Проаналізовано поняття, зміст, форми і види справедливості, а також такі її прояви, як свобода та рівність. Узагальнено основні наукові концепції справедливості в теорії держави і права. Здійснено сутнісний аналіз діяльності органів внутрішніх справ як особливої юридичної практики. Досліджено професіоналізм працівника ОВС як чинник забезпечення справедливості у правоохоронній діяльності. Висвітлено значення етичних норм, моральної культури та правової культури як чинника реалізації принципу справедливості в діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту прав людини.

Розкрито сутність основних інститутів цивільного процесуального права. Увагу зосереджено на позовному, наказному й окремому провадженнях. Проаналізовано норми цивільного процесуального права, які встановлюють порядок здійснення правосуддя в цивільних справах. Викладено засади цивільного судочинства, його основні поняття та категорії, зазначені в ЦПК України. Досліджено вітчизняну судову практику, рішення Європейського суду з прав людини та правові позиції Верховного Суду.