Наведено результати вивчення впливу препарату "Куріозин" на перебіг раньового процесу у 14 хворих з термічними опіками IIIа - IIIб ступеня. Відмічено асептичну дію препарату, позитивний вплив його на репаративні процеси в опіковій рані.

У 86 хворих на виразкову хворобу досліджено вплив квамателу на інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, стан протирадикальних захисних систем організму, сполучної тканини, структурно-функціональні властивості еритроцитів у порівнянні з гістохімічними та гістоензимологічними змінами слизової оболонки шлунка. Встановлено, що "потрійна терапія" з включенням до лікувального комплексу квамателу забезпечує стійке зменшення проникності клітинних мембран, зниження рівня катаболічних процесів у клітинах, нормалізацію активності ферментів циклу Кребса і тканинного дихання, виражено сприяє покращанню стану сполучної тканини, структурно-функціональних властивостей еритроцитів, мікроциркуляції в слизовій оболонці шлунка, активізації процесів синтезу РНК, підвищенню ефективності функціонування глутатіону, глутатіонзалежних ферментів, зменшенню інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів у випадку виразкової хвороби.

Наведено уніфіковану схему історії хвороби з коментарями та порадами щодо обстеження хворих, визначення, а також стислу характеристику симптомів у разі захворювання внутрішніх органів та нормальні величини показників клінічних, лабораторних, інструментальних методів дослідження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 74 хворих на виразкову хворобу з супровідним ураженням гепатобіліарної системи вивчено ефективність лікувальних комплексів для корекції порушень окиснювальної модифікації білків. Установлено позитивний вплив препаратів "Ербісолу" та "Вобензиму" на інтенсивність процесів окиснювальної модифікації білків та стан протиоксидантного захисту у хворих похилого і старечого віку.

Дослідження проведено у 54 хворих на виразкову хворобу з супутнім ураженням гепатобіліарної системи. Встановлено позитивний вплив ербісолу на стан сполучної тканини, про що свідчить підвищення коефіцієнта відношення вмісту білковозв'язаного оксипроліну до вільного оксипроліну в крові та шлункового вмісту, концентрації гексуронових кислот і гексозамінів у крові, екскреції гексуронових кислот з сечею. За результатами проведених досліджень, доведено що цей препарат доцільно включати до лікувального комплексу хворим на виразкову хворобу з супутнім ураженням гепатобіліарної системи, а також застосовувати його для профілактики рецидиву захворювання (особливо у хворих похилого та старечого віку).

У 53 хворих на виразкову хворобу та 39 хворих на виразкову хворобу з супутнім ураженням гепатобіліарної системи в період загострення захворювання вивчено зміни деяких структурно-функціональних властивостей еритроцитів: індексу деформабельності, відносної в'язкості еритроцитарної суспензії та їх пероксидної резистентності. Встановлено, що ступінь вираженості порушень еритроцитарної ланки мікроциркуляції залежить від супутньої патології гепатобіліарної системи та віку хворих.

Показано ефективність комплексного диференційованого відновного лікування виразкової хвороби з супутнім ураженням гепатобіліарної системи з активною спрямованою корекцією, що враховує патогенетичні особливості рецидивування виразкової хвороби, характер і ступінь вираженості патології суміжних органів травлення, а також вік хворого, на всіх етапах ранньої та пізньої реабілітації: своєчасний початок лікування в стаціонарі, комплексне і послідовне лікування у відділенні гастроентерологічного профілю позаміського центру відновного лікування, поліклініці, санаторії-профілакторії.

У 68-ми хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки встановлено, що у період загострення зменшується рівень заліза, цинку, кобальту, магнію; зростає вміст міді та тенденція до збільшення концентрації кальцію і марганцю у цільній крові. Степінь дисбалансу мікро- та макроелементів залежить від віку хворих і супутнього ураження гепатобіліарної системи та шлунково-кишкової кровотечі: поглиблюється дефіцит життєво необхідних мікроелементів, збільшується рівень кальцію та марганцю в крові. Одним із факторів, що обтяжують перебіг виразкової хвороби, є підвищення вмісту нікелю, свинцю та кадмію у цільній крові.

У ході обстеження 166 хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення захворювання спостережено гіперкоагуляційні зміни на фоні підвищення фібринолітичної активності крові (у хворих зрілого віку) та її зменшення (у пацієнтів похилого та старечого віку). Зазначені порушення є більш вираженими за наявності супутнього ураження гепатобіліарної системи. У частини хворих на виразкову хворобу виявлено ознаки хронічного ДВЗ-синдрому з тривалим збереженням гіперкоагуляції, частіше за наявності супутнього ураження гепатобіліарної системи в похилому і старечому віці. Виникнення шлунково-кишкової кровотечі у хворих на виразкову хворобу з супутнім ураженням гепатобіліарної системи часто супроводжується розвитком гострого синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові з ознаками коагулопатії споживання.

Установлено, що застосування спіруліни у комплексному лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (у тому числі за наявності супровідного ураження гепатобіліарної системи та шлунково-кишкової кровотечі), сприяє зменшенню активності лізосомальних гідролаз у плазмі крові та є ефективним і доцільним у терапії хворих різного віку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-5

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати комплексного вивчення змін метаболічної та гемокоагуляційної ланок гомеостазу у випадку виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки залежно від віку хворих, наявності хронічного некаменевого холециститу, хронічного неспецифічного реактивного гепатиту та шлунково-кишкової кровотечі. Встановлено чітку функціональну та біохімічну взаємообумовленість виявлених порушень, на підставі чого сформульовано удосконалену концепцію патогенезу прогресування та рецидивування виразкової хвороби, виникнення шлунково-кишкової кровотечі, розроблено методику адекватної диференційованої терапії. Обгрунтовано доцільність застосування ербісолу спіруліни та вобензиму з метою лікування та профілактики рецидивів виразкової хвороби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-1

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У ході обстеження 32-х хворих на цироз печінки встановлено, що неконтрольоване підвищення інтенсивності окиснювальної модифікації білків і пероксидного окиснення ліпідів є суттєвим фактором виникнення портальної гастропатії у разі цирозу печінки.

У 31-го больного язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки в возрасте от 60 до 82 лет изучено влияние препарата "Вобэнзим" на состояние системы гемостаза. Установлено, что при язвенной болезни с сопутствующим поражением гепатобилиарной системы у больных пожилого и старческого возраста применение на фоне дифференцированной базисной терапии вобэнзима способствует достижению баланса между свертывающей и противосвертывающей системами крови; повышению ферментативной фибринолитической активности; эффективному функционированию хагеманзависимого фибринолиза на фоне увеличения активности активаторов плазминогена и продукции антиплазминов; устранению проявлений хронического синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови. Более существенные сдвиги получены при одновременном назначении вобэнзима и эрбисола.

Проведено огляд літератури з етіології та патогенезу виразкової хвороби, поєднаної з цукровим діабетом. Відображено динаміку вивчення даної проблеми. Наведено деякі особливості змін кислототвірної функції шлунка та значення судинно-ендотеліальної дисфункції за поєднаного перебігу цих захворювань.

Вивчено ефективність застосування карведилолу, мукоза-композитум, убіхінон-композитум та галіум-хеель у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на цироз печінки. Запропонований комплекс призводить до покращання стану портального кровообігу, зменшення оксидативного стресу, що, у свою чергу, сприяє покращанню мікроциркуляції, зменшенню набряку в слизовій оболонці шлунка та кращому загоєнню ерозивно-виразкових уражень.

Приведены данные о влиянии ребамипида на механизмы гастроциторегуляции и гастроцитопротекции. Эффективность ребамипида проявляется стимуляцией образования эндогенных простагландинов, увеличением секреции слизи, уменьшением освобождения провоспалительных цитокинов и интенсивности пероксидного окисления липидов, стимуляцией секреции гидрокарбонатов, уменьшением адгезии Helicobacter pylori, увеличением миграции и пролиферации клеток слизистой оболочки, что способствует увеличению кровообращения, улучшению регенераторной способности и нормализации микроциркуляции в слизистой оболочке желудка и двенадцатиперстной кишки.

Представлен собственный опыт использования альтернативной схемы лечения обострения хронического обструктивного заболевания легких. Схема с использованием в качестве антибактериальной терапии "Лопракса" (перорально по 400 мг 1 раз в сутки 6 дней) и "Лорикацина" (ингаляционное небулайзерное введение по 500 мг 2 раза в сутки 6 дней) показала более быстрое улучшение общего самочувствия и восстановление функции внешнего дыхания, что привело к сокращению периода острых проявлений заболевания.