Показано етіологію і патогенез, напрямки діагностичного пошуку і лікування еризипелоїду. Наведено клінічний випадок захворювання у дитини раннього віку.

Актуальною проблемою кардіохірургічних стаціонарів залишаються інфекційні ускладнення (ІУ), частота яких у разі операцій на відкритому серці за умов штучного кровообігу за даними вітчизняних дослідників складає 9 - 20 % , за кордоном реєструють від 4,9 до 30 %. В Україні мікробіологічний моніторинг і аналіз бактеріємії у дітей із вродженими вадами серця (ВВС) знаходиться на початковій стадії. Мета роботи - визначити частоту розвитку бактеріємії та її етіологічну структуру у різних вікових групах дітей першого року життя із ВВС. За період із січня 2010 р. по грудень 2014 р. бактеріологічно обстежено 348 дітей першого року життя із ВВС, яким проведено оперативне лікування. Дослідження проводили в післяопераційному періоді заи тривалої лихоманці, що перевищувала терміни, які відповідають критеріям системної запальної відповіді на штучний кровообіг, а також за наявності гіпертермії чи перших симптомів ІУ. Для бактеріологічного дослідження крові використовували автоматичну систему BacT/Alert 3D (bioMerieux, Франція). Ідентифікацію визначали на сучасному бактеріологічному аналізаторі VITEK 2 COMPACT (bioMerieux, Франція). У бактеріологічно обстежених прооперованих кардіохірургічних хворих дітей першого року життя частота розвитку бактеріємії була 19,8 % і зменшувалась із збільшенням віку пацієнтів. Мікробний пейзаж збудників бактеріємії у пацієнтів групи новонароджених характеризувався високою частотою виділення бактерій сімейства Enterobacteriacea spp., у тому числі Klebsiella pneumoniae - 23,3 % і сімейства Pseudomonas spp. (Ps. аerugenosa - 16,3 %). Одержані результати зумовлюють необхідність включення кардіохірургічних хворих дітей першого року життя до групи високого ризику розвитку ІУ.

Досліджено видовий склад збудників гнійно-запальних процесів м'яких тканин, виділений із ранового матеріалу 37 хворих, у тому числі з синдромом діабетичної стопи. Домінуючим збудником є Staphylococcus aureus (50,0 %), причому його резистентність до пеніциліну виявлено у 100 %, до цефтріаксону - у 14,3 %, до фторхінолонів (левофлоксацину та ципрофлоксацину) - у 7,1 % штамів. У ході вивчення штамів Staphylococcus haemolyticus визначено резистентність до пеніциліну у 100 %, до цефтріаксону - у 50 %, до фторхінолонів (левофлоксацину, ципрофлоксацину та офлоксацину) - у 16,7 % випадків. Резистентності до амікацину, тобраміцину, нетилміцину, лінезоліду, ванкоміцину і тейкопланіну у жодного з наведених збудників не виявлено.

Проаналізовано результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6 %) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8 %) - збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6 %) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 - родини Enterobacteriacеae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis - у 14 (15,7 %) хворих, Staphylococcus haemolyticus - у 13 (14,6 %). Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.

Klebsiella pneumoniae - один з основних збудників, який викликає від 2 до 20 % всіх інфекційних ускладнень у стаціонарних відділеннях лікарень. На сьогодні зареєстровано штами K. pneumoniae, резистентні до карбапенемів. До механізмів, які зумовлюють резистентність до карбапенемів, віднесено як продукцію бета-лактамаз різних молекулярних класів, так і комбінацію БЛРС (бета-лактамаз розширеного спектру дії) зі зниженою пенетрацією клітинної мембрани. Мета роботи - визначити механізми резистентності та біоплівкоутворювальні властивості штамів K. pneumoniae, виділених у дітей з вродженими вадами серця (ВВС) на етапі госпіталізації у кардіохірургічний центр. Для ідентифікації та визначення чутливості до антибіотиків досліджуваних штамів K. pneumoniae, використовувався бактеріологічний аналізатор VITEC 2 COMPACT (bioMerieux). Визначення біоплівкоутворювальних властивостей здійснювали за допомогою методу культуральних планшетів за методикою D. Christensen. Генотипування БЛРС - позитивних ізолятів проводили за допомогою мультиплексної ПЛР. Для фенотипового виявлення карбапенемаз класу A використовували Modified Hodge Test (MHT), для виявлення продукції карбапенемаз класу В (MBL) - метод "подвійних дисків" з (ЕДТА). Встановлено наявність БЛРС у 37 (46,8 %) досліджуваних штамів K. рneumoniae. Показано, що носіями генів blaTEM були 29 (79,3 %) штамів, ген blaSHV зустрічався у 21 (56,5 %), а ген blaCTX-M - у 18 (47,8 %) досліджуваних штамів. Найбільш поширеною комбінацією детермінант резистентності стало співвідношення гену blaTEM з одним геном БЛРС blaSHV у 18 (48,8%) та з двома генами БЛРС blaCTX-M та blaSHV, що виявлено у 6 (16,2 %) досліджуваних ізолятів. Здатність формувати біоплівку виявлена у 47 (59,5 %) штамів K. pneumoniae. Висновки: досліджувані штами, здатні до утворення біоплівки, проявляли більш високий рівень резистентності до всіх тестованих антибіотиків, крім колістину.

Мета роботи - визначити групи основних збудників при гнійних лімфаденітах (ГЛ) різної локалізації у дітей різних вікових груп; дослідити чутливість до антибіотиків домінуючих штамів для визначення антибактеріальної терапії. Проаналізовано результати обстеження 73 дітей за період з 2013 по 2015 рр., яких лікували з приводу ГЛ. Досліджено матеріали та інтерпретовано результати згідно з існуючими нормативними документами та методиками. Домінуючим мікробним агентом при ГЛ є S. aureus (67,6 %). За результатами аналізу виявлена найбільша стійкість даного збудника до пеніцилінів - 56,3 %. Високу протимікробну активність відносно S. aureus мали аміноглікозиди, фторхінолони та оксазолідінони. Висновки: структура збудників ГЛ у дітей представлено грампозитивними бактеріями, серед яких основним є S. aureus, однак із віком їх спектр розширюється, з'являються мікробні асоціації. Використання антибіотиків має бути обгрунтованим на основі результатів мікробіологічних досліджень та моніторингу.

Доповнено на підставі проведених досліджень новітніми даними щодо видового складу спектра умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених із різних біотопів дітей, їхні біологічні властивості та антибіотикорезистентність. Установлено особливості спектрів резистентності до антибіотиків клінічно вагомих збудників. Досліджено здатність штамів К.pneumoniae в умовах in vitro формувати біоплівку та розвивати стійкість до всіх груп антимікробних препаратів. За допомогою молекулярно-генетичного методу доведено, що резистентні до бета-лактамних антибіотиків штами К.рпеитопіае мають відповідні гени резистентності. Встановлено, що використання модифікованого поживного середовища кров'яний агар (КА) дало змогу прискорити процес ідентифікації вибагливих мікроорганізмів.