Мета дослідження - вивчення ефективності та безпеки лікування фітопрепаратом стандартизованого екстракту кореня імбиру у хворих з болем у нижній частині спини (БНС), його впливу на динаміку показників запального процесу, печінкових, ниркових маркерів, пуринового, вуглеводного, ліпідного обмінів. У дослідженні взяли участь 35 хворих (28 жінок і 7 чоловіків) віком від 30-ти до 80-ти років з первинним синдромом БНС. Для лікування використано фітопрепарат стандартизованого екстракту кореня імбиру у дозі 300 мг двічі на добу протягом 2 міс. Ефективність препарату оцінено за допомогою опитувальників ВАШ, Освестрі, Роланда-Морріса, Мак-Гілла. Проведено аналіз впливу препарату на рівні цитокінів (IL-1beta, IGF-1, NO), СРБ, ШОЕ, на показники обміну речовин (ліпідний, вуглеводневий, печінкові маркери, рівень сечової кислоти). Наприкінці дослідження (через 2 міс лікування) показники ВАШ статистично достовірно зменшились з 55,71 +- 2,98 мм до 23,17 +- 2,38 мм, Освестрі - з 16,66 +- 1,09 бала до 8,69 +- 1,06 бала, Мак-Гілла - з 8,49 +- 0,73 бала до 3,09 +- 0,4 бала, Роланда-Морріса - з 5,37 +- 0,54 бала до 2,22 +- 0,33 бала. Було відзначено статистично достовірне зниження показників СРБ, ШОЕ, прозапальних цитокінів (IL-1beta), вільних радикалів (NO), а також холестерину та глюкози. У ході дослідження не зафіксовано динаміки таких лабораторних показників, як білірубін, АЛТ, АСТ, креатинін та сечова кислота. Заключення: встановлено, що стандартизований екстракт кореня імбиру є ефективним та безпечним препаратом для лікування хворих з БНС. На фоні лікування у пацієнтів на 58 % зменшилась інтенсивність болю, на 48 % підвищилась якість життя, на 59 % покращився психоемоційний стан, на 58 % - життєдіяльність. Було виявлено протизапальний ефект екстракту кореня імбиру за рахунок зниження показників СРБ та ШОЕ, а також прозапального цитокіну IL-1beta, NO.

Цель работы - изучить эффективность и безопасность лечения глюкозамина сульфатом больных с остеоартрозом (ОА) коленных суставов и его влияние на динамику показателей воспалительного процесса, печеночных, почечных маркеров, пуринового, углеводного и липидного обменов. В исследование были включены 30 больных (18 женщин и 12 мужчин) в возрасте от 29-ти до 80-ти лет с ОА коленных суставов I - III рентгенологической стадии по Kellgren - Lawrence. Для лечения использовали глюкозамина сульфат в дозе 400 мг 3 раза в неделю в течение 1,5 мес. Эффективность препарата оценивали с помощью визуально-аналоговой шкалы ВАШ, альгофункциональных индексов Лекена и WOMAC. Проанализировано влияние глюкозамина сульфата на уровни цитокинов (IL-1beta, IGF-1, NO), C-реактивного белка (CРБ), СОЭ, показатели обмена веществ (липидный, углеводный, печеночные маркеры, уровень мочевой кислоты). Для статистической обработки данных применяли прикладную программу "SPSS Statistics". Результаты: через 1,5 мес лечения было обнаружено достоверное снижение показателей ВАШ, индексов Лекена и WOMAC. Также отмечено достоверное снижение показателей CРБ, провоспалительных цитокинов (IL-1), свободных радикалов (NO) и повышение уровня анаболических цитокинов (IGF-1). В конце исследования не обнаружено динамики лабораторных показателей печеночных маркеров, мочевой кислоты, креатинина, которые у большинства пациентов были в пределах нормы до включения в исследование. Следует подчеркнуть отсутствие повышения содержания глюкозы и достоверное снижение холестерина крови в процессе лечения глюкозамина сульфатом. Выводы: обнаружен выраженный терапевтический эффект глюкозамина сульфата в лечении гонартроза, у пациентов уменьшилась интенсивность боли, скованность в коленных суставах, повысилась функциональная активность. Более эффективным препарат был на ранних стадиях заболевания. Выявлен выраженный противовоспалительный (по показаниям CРБ, IL-1, NO) и анаболический (по уровню IGF-1) эффект глюкозамина сульфата. Препарат не влияет на уровень билирубина, АЛТ, АСТ, креатинина, глюкозы и мочевой кислоты, что свидетельствует о безопасности его применения у пациентов с сопутствующей патологией.

Наведено сучасні дані літератури про поєднання остеоартрозу та гіперурикемії. Проаналізовано тривалість захворювання, стадію ураження за рентгенологічними ознаками, клінічні особливості суглобового синдрому у хворих на остеоартроз та гіперурикемію. Досліджено роль запального компонента у розвитку поєднаної патології. Враховуючи отримані дані, можна зробити висновок, що слід планувати диференційований підхід до лікування пацієнтів з остеоартрозом та гіперурикемією.

Остеоартроз - найбільш поширене ревматичне захворюванням суглобів - є актуальною медико-соціальною проблемою. Вивчали вплив терапії фітопрепарату стандартизованого екстракту кореня імбиру верта під час лікування хворих з гонартрозом. За шкалою ВАШ, альгофункціональними індексами WOMAC і Лекена оцінювали динаміку клінічних проявів суглобового синдрому на фоні лікування фітопрепаратом. Проаналізовано вплив прийому фітопрепарату екстракту кореня імбиру на показники інтенсивності запалення - рівні цитокінів (IL-1 beta, IGF-1, NO), C-реактивного білка, швидкість осідання еритроцитів і показники обміну речовин (ліпідний, вуглеводний, печінкові маркери, рівень сечової кислоти). В результаті дослідження доведено ефективність та безпечність застосування фітопрепарату стандартизованого екстракту кореня імбиру під час лікування гонартрозу.

Мета дослідження - визначення диференційованого підходу щодо лікування остеоартрозу (ОА) залежно від наявності гіперурикемії. Досліджено 176 пацієнтів (144 жінок, 32 чоловіків) з ОА колінних суглобів I - III рентгенологічної стадії за Kellgren - Lawrence. Тривалість захворювання становила 5,00 (IQR 4,00 - 10,00) року. Розподіл на 5 груп було проведено залежно від лікування. Пацієнти 1-ї групи (n = 30) одержували німесулід у дозі 100 мг двічі на добу; 2-ї групи (n = 30) - мелоксикам у дозі 15 мг 1 раз на добу протягом 14 днів; 3-ї групи (n = 54) - діацереїн у дозі 50 мг двічі на добу, 4-ї групи (n = 32) - хондроїтину сульфат (ХС) у дозі 500 мг двічі на добу протягом 6 міс; 5-ї групи (n = 30) - глюкозаміну сульфат (ГС) 400 мг тричі на тиждень протягом 1,5 міс. Оцінено динаміку ВАШ, індексів WOMAC, Лекена, сечової кислоти, СРБ, IL-1, загальноклінічних показників. Статистичний аналіз проведено за допомогою SPSS Statistics. Наведено сучасні дані літератури щодо поєднання ОА та гіперурикемії. Проаналізовано стадію ураження за рентгенологічними ознаками, клінічні особливості суглобового синдрому у хворих на ОА та гіперурикемію. Проведено характеристику найбільш поширених лікарських засобів під час лікування ОА - нестероїдних протизапальних препаратів (німесулід, мелоксикам) і симптоматичних протизапальних препаратів (діацереїну, ХС, ГС). Доведено їх ефективність за показниками суглобового синдрому, а саме: ВАШ, індексів Лекена, WOMAC. Досліджено вплив на рівень сечової кислоти, а також можливість застосування у разі гіперурикемії. Заключення: у дослідженні було показано, що препаратом вибору для зняття больового синдрому протягом перших 14 днів є німесулід, який більш ефективний, ніж мелоксикам, а крім того зменшує рівень IL-1 (важливого прозапального фактору). Наявність гіперурикемії у хворих на ОА у 63,63 % випадках призвів до більш тяжкого перебігу ОА. Застосування діацереїну у даної категорії хворих сприяло зниженню гіперурикемії, що надає перевагу діацереїну у лікуванні таких хворих. Водночас вживання ХС у таких хворих підвищує рівень сечової кислоти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.12-52

Рубрики:

Хвороби суглобів. Артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Остеоартроз (ОА) та остеопороз - одні з найпоширеніших захворювань серед пацієнтів похилого віку, які стають причиною болю та інвалідності й погіршують якість життя хворих. Наведено особливості перебігу та клінічні прояви ОА колінних суглобів і хребта та застосування протизапальних препаратів у лікуванні пацієнтів з ОА зі зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини. Враховуючи отримані дані, можна зробити висновок, що вивчення особливостей перебігу ОА зі зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини залишається актуальним на сьогодні та є підставою для розроблення диференційованого підходу до ефективної терапії при ОА у пацієнтів з нормальною та зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини.

Диференційований підхід до лікування хворих на остеоартроз (ОА) завжди був складною проблемою. Хворі на ОА зазвичай віком старше 40 років, а отже, мають не одне коморбідне захворювання, що значно ускладнює вибір ефективного їх лікування. Наведено ефективність найпоширеніших препаратів, що застосовуються при лікуванні хворих на ОА: нестероїдних протизапальних (диклофенак, німесулід, мелоксикам) та симптоматичних повільної дії протизапальних препаратів (хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, діацереїн, екстракт кореня імбиру, неомилені сполуки авокадо/сої), а також їх вплив на показники пуринового, вуглеводного, ліпідного обмінів та можливість їх безпечного застосування в осіб із супутньою патологією.

Диференційований підхід до лікування хворих на остеоартроз (ОА) завжди був складною проблемою. Хворі на ОА зазвичай віком старше 40 років, а отже, мають не одне коморбідне захворювання, що значно ускладнює вибір ефективного їх лікування. Наведено ефективність найпоширеніших препаратів, що застосовуються при лікуванні хворих на ОА: нестероїдних протизапальних (диклофенак, німесулід, мелоксикам) та симптоматичних повільної дії протизапальних препаратів (хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, діацереїн, екстракт кореня імбиру, неомилені сполуки авокадо/сої), а також їх вплив на показники пуринового, вуглеводного, ліпідного обмінів та можливість їх безпечного застосування в осіб із супутньою патологією.