Присвячено вивченню особливостей суспільних відносин щодо використання та охорони земель, що регулюються нормами земельного законодавства і права. Відображено концептуальні положення подальшого розвитку законодавства у земельній сфері з урахуванням сучасних наукових досліджень. Увагу приділено науково-теоретичним питанням юридичного супроводу в сфері земельних відносин, наданню роз'яснення щодо розуміння змісту тих чи інших понять і категорій, формуванню цінностей професійного юриста, що забезпечують впровадження принципів сталого розвитку, забезпечення прав людини та подальшої розбудови правової держави.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)135.81 я73

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА872744 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання щодо використання альтернативних джерел енергії в Україні: теоретико-правові та законодавчі засади: право альтернативної енергетики як правовий інститут, наука та навчальна дисципліна; становлення законодавства у сфері використання альтернативних джерел енергії в Україні; сучасний стан законодавчого забезпечення використання альтернативних джерел енергії в Україні. Визначено питання правового регулювання біоенергетики в Україні; законодавче забезпечення біоенергетики в Україні; еколого-правова охорона земель та ґрунтів під час виробництва біомаси; правове регулювання переробки біомаси для виробництва енергії; правові особливості державної підтримки біоенергетики в Україні; юридичні критерії сталості біопалива. Розглянуто питання правого забезпечення гідроенергетики в Україні: стан законодавчого забезпечення малої гідроенергетики в Україні; використання водних об’єктів та земель для потреб гідроенергетики: правові особливості; еколого-правові вимоги до безпечності гідроенергетичних об’єктів; юридичні проблеми та перспективи розвитку малої гідроенергетики в Україні; юридичні проблеми розвитку вітчизняної малої гідроенергетики (на матеріалах судової практики). Визначено особливості законодавчого забезпечення вітрової енергетики в Україні; стан законодавства у сфері вітрової енергетики. Зазначено специфічні риси законодавчого регулювання сонячної енергетики в Україні. Наведено правові особливості державного стимулювання альтернативної енергетики в Україні.

Розкрито концептуальні засади землевпорядного забезпечення сільськогосподарського землекористування. Досліджено інституційне середовище землевпорядного забезпечення землекористування, актуальні проблеми формування раціонального використання земель у сільськогосподарських підприємствах. Обґрунтовано напрями та способи трансформації деградованих і малопродуктивних земель, зокрема у частині законодавчого та землевпорядного забезпечення цього процесу й економічного стимулювання консервації деградованих сільськогосподарських земель. Наведено пропозиції, які будуть корисними за обґрунтування організаційно-управлінських рішень щодо відновлення земель сільськогосподарського призначення, зокрема тих, що зазнали пошкоджень, уражень і забруднення під час бойових дій.

Присвячено проблемам правового забезпечення альтернативної енергетики в Україні. Досліджено особливості становлення та розвитку законодавства. Виявлено тенденції його подальшої еволюції. Сформульовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових засад використання альтернативних джерел енергії. Розраховано на широке коло науковців, викладачів, студентів юридичних вузів, а також усіх, хто цікавиться теоретичними та практичними питаннями правового регулювання альтернативної енергетики.

Необхідність в завершенні земельної реформи, головною метою якої є перебудова земельних відносин, а також внесення змін в структури земель та форми господарювання, зумовлює потребу в системних і повномасштабних моніторингових спостереження та дослідженнях. Центральні органи влади не завжди можуть побачити "цілісну картину" земельних відносин, як на рівні районів, областей, так і на загальнодержавному рівні, не завжди можуть знайти оптимальні рішення щодо покращення земельних відносин. Тому виникла потреба у впровадженні системи моніторингу земельних відносин, яка постійно оновлюється та зберігає інформацію, щоб забезпечити аналіз та прогнозування даних, а також розробку науково обгрунтованих рекомендацій для ефективного управління. Сучасний стан вивчення проблеми потребує вдосконалення і чіткого визначення правової основи здійснення моніторингу та охорони земель у цифровому середовищі. Адаптація існуючої правової бази моніторингу та охорони земель до законодавчих норм Європейського Союзу зумовлює її функціональний розвиток в умовах постійного перебудови земельних відносин в Україні. Мета дослідження - аналіз існуючої системи моніторингу та охорони земель, визначення проблем та дослідження перспективи розвитку правових аспектів їх функціонування в умовах цифрового середовища. Завданням дослідження є збір і аналіз інформації про стан природних ресурсів для використання її у процесі експлуатації, управління та визначення меж користування цими ресурсами. Дослідження передбачає здобуття необхідних даних та використання їх для реалізації управлінських функцій стосовно природних ресурсів, що експлуатуються. За допомогою аналізу визначеного законодавства та зібраних бібліотечних джерел інформації можна на реальній основі здійснити повний аналіз роботи та відповісти на всі поставлені питання. Встановлено, що одним із основних завдань моніторингу та охорони земель є створення бази об'єктивної інформації, яка використовуватиметься при оцінці стану земельних ресурсів. Виявлено, що здобута інформація за допомогою держаного земельного кадастру служить правовою основою при прийнятті необхідних рішень державними органами в галузі дослідження, спостереження та охорони земель. Для забезпечення правового статусу моніторингу та охорони земельних відносин запропоновано прийняти спеціальний закон, кінцевим етапом має стати створення електронного масиву даних. Результати дослідження можуть застосовуватись у сфері економіки сільського господарства та державного управління щодо моніторингу та охорони земельних ресурсів. Висновки: проведення моніторингу та охорони земель в наш час потребує повного вдосконалення його методики проведення. Потрібно створити ефективну Національну систему моніторингу, яка буде відповідати за якість земель та грунтів. Обумовимо це тим, що набуті дані дають змогу постійно коригувати як кількісні норми та нормативи, що підлягають контролю, а також удосконалення організаційного та правове забезпечення проведення моніторингу та охорони земель за допомогою створення спеціального органу, який у своїй роботі буде здійснювати моніторинг та охорону земель, тобто Центру моніторингу та охорони земель України.

Розкрито основні теоретичні питання міжнародного публічного права, висвітлено зміст основних галузей та інститутів, використовуючи посилання на міжнародне законодавство та рекомендовану наукову літературу. Навчально-методичний посібник містить тестові завдання, які сприяють ефективному застосуванню норм як міжнародних нормативно-правових актів, так і національного законодавства у сфері міжнародного публічного права, зокрема охорони прав і свобод людини, питань міжнародної та національної безпеки, протидії злочинності, забезпечення міжнародного правопорядку під час практичної роботи або в процесі навчання.

Висвітлено проблемні аспекти встановлення межі територій територіальних громад, вирішення спірних питань між органами місцевого самоврядування щодо меж цих громад і внесення відомостей про їх межі до Державного земельного кадастру. Обґрунтовано науково-методичні рекомендації з розробки проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад, визначено мету, склад, зміст та етапи розробки таких проектів, деталізовано вимоги до формування і встановлення меж (включаючи технічні), порядок погодження та затвердження проекту. Розроблено типові шаблони змісту, завдання на виконання робіт, пояснювальну записку, додатки, вимоги до встановлення меж, погодження та затвердження проекту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б135 + У9(4УКР)0-511.3

Рубрики:

Руйнування озонового шару. Глобальне потепління. Вплив "парникових" газів на біосферу

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ВА870911 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено підходи до стратегічної екологічної оцінки у сфері землеустрою. Згідно з положеннями Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом визначено поступове наближення законодавства України до права та політики Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відзначено, що Україна зобов'язалась імплементувати, зокрема, положення Директиви 2001/42/ЄС Європейського парламенту та Ради від 27.06.2001 про оцінку впливу на стан довкілля окремих проєктів і програм. Положення зазначеної директиви було впроваджено в рамках прийняття Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку" від 20.03.2018 р. № 2354-VIII, відповідно до якого стратегічній екологічній оцінці підлягає низка документів державного планування в тому числі і окремі види землевпорядної документації. Обґрунтовано концептуальні засади стратегічної екологічної оцінки в сфері землеустрою, критерії, методологію здійснення такої оцінки землевпорядної документації та організаційно-економічний механізм забезпечення стратегічної екологічної оцінки в сфері землеустрою, які не визначено на сьогодні жодним нормативно-правовим документом.

Досліджено особливості грунтових екосистем (склад водоростей, мікробіоценоз, агрохімічні та агрофізичні показники) букових пралісів Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника, а також штучних насаджень буку європейського (Fagus sylvatica L.) на ботаніко-географічній ділянці "Українські Карпати" Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Зразки грунту відбирали з травня по вересень упродовж 2020 - 2021 рр. Аналізували видовий склад мікроводоростей грунту, чисельність еколого-трофічних груп мікроорганізмів, агрофізичні та агрохімічні характеристики грунтів. Переважання зелених водоростей зі значним різноманіттям джгутикових представників і повна відсутність ціанопрокарот є типовими ознаками лісових грунтів. Незначна кількість виявлених видів (12 - у букових пралісах та 15 - у штучних насадженнях буку) вказує на затінені лісові екосистеми зі збідненим підліском, якими є букові ліси. Попри спільні риси видовий склад водоростей грунтів обох фітоценозів досить різний. Грунти під буковими пралісами характеризуються значним переважанням зелених водоростей, серед яких суттєву частку складають требуксієфіцієві представники з аерофітною причетністю, що вказує на гірський характер грунтової альгофлори. Грунти під штучними насадженнями буку характеризуються багатшим видовим різноманіттям і переважанням хлорофіцієвих зелених водоростей, що є типовим для рівнинних лісів. Характерною особливістю заповідних та штучно створених букових лісів була відносна висока чисельність мікроміцетів. Кореляційний аналіз результатів досліджень показав позитивний зв'язок між водоростевим різноманіттям та чисельністю двох еколого-трофічних груп мікроорганізмів: актиноміцетів та аммоніфікаторів. Зростання альгорізноманіття позитивно корелювало з вмістом кальцію та магнію і негативно - з вмістом фосфору.

Розкрито доцільність формування нової економіки, в якій дотримується баланс між раціональним природокористуванням, мінімізацією впливу на навколишнє природне середовище та забезпеченням якісного рівня життя. Розкрито також зміст поняття "екологізація розвитку житлово-комунального господарства" як процесу послідовного впровадження в систему сфер його діяльності адміністративних, технологічних та управлінських заходів, стимулів та інструментів, котрі забезпечують зниження негативного впливу та запобігання порушенню екологічної рівноваги. Доведено доцільність переорієнтації суб'єктів житлово-комунального господарства з техногенного типу економічного розвитку на новий, який передбачає вирішення проблем навколишнього природного середовища. Наведено пропозиції, які будуть корисними при обґрунтуванні організаційно-управлінських рішень щодо стимулювання екологізації його суб'єктів та переходу до екологоорієнтованої економіки.

Проаналізовано наукові засади класифікації цільового призначення та видів використання земельних ділянок і наведено пропозиції щодо їх удосконалення. Обґрунтовано чотирьохрівневу структуру класифікації видів цільового призначення земельних ділянок, запропоновано оптимальний перелік видів цільового призначення земельних ділянок для кожної із категорій земель. Науково обґрунтовано використання земель за цільовим призначенням та видами використання як один із базових інструментів стратегічного планування розвитку сталого землекористування, здатного задовольняти суспільні потреби з урахуванням еколого-економічних вимог законодавства та досягнення цілей розвитку територіальних громад і сільськогосподарських підприємств.

Досліджено унікальний підхід до вирішення актуального науково-прикладного завдання щодо створення сучасної системи планування землекористування в межах концепції збалансованого територіально-просторового розвитку. Основний акцент зроблено на децентралізаційній моделі інституціоналізації повноважень місцевого самоврядування в сфері управління земельними ресурсами, якою передбачено функції, повноваження, інструменти та важелі впливу для їх реалізації у територіальних громадах, що сприятиме гармонійному розвитку територій у громадах, формуванню цілісного просторового середовища в усіх вимірах життєдіяльності громади, ефективному контролю за використанням земельних та інших природних ресурсів на власній території та формуванню дієвого місцевого самоврядування загалом. Запропоновано новий теоретико-методологічний підхід до обґрунтування розмежування повноважень між місцевим самоврядуванням та органами державної влади в сфері управління земельними та іншими природними ресурсами на місцевому рівні. Запропоновано також відповідний перерозподіл і розмежування таких повноважень.

Викладено основні методики клінічної діагностики. Розглянуто питання диференціальної діагностики, лікарської хірургічної тактики та післяопераційне ведення хворих. Увагу приділено синдрому дихальних розладів, аспірації та "асфіктичного защемлення"; синдрому грижового випинання та защемлення; синдрому порушення деформації ходи та постави; синдрому порушення уродинамики тощо.

Висвітлено історію створення та етапи становлення Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка як наукової установи НАН України. Наведено результати з розробки наукових основ охорони флористичного різноманіття помірного поясу Євразії ex situ. Подано дані щодо розробки наукових основ ландшафтної архітектури й оптимізації міських і паркових культурфітоценозів і збагачення дендрофлори України в умовах кліматичних змін. Висвітлено наслідки досліджень рослин тропічних біомів: формування колекційного фонду, збереження ex situ, перспективи використання. Показано результати інтродукції та селекції квітниково-декоративних рослин. Розкрито важливі результати акліматизації та селекції нових і малопоширених плодових рослин. Висвітлено фундаментальні та прикладні засади інтродукції корисних рослин і збагачення культурфітоценозів в України. Наведено результати досліджень з біолого-екологічних та алелопатичних засад інтродукції рослин. Показано еколого-просвітницьку діяльність Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка.

Подвоєння уретри - це рідкісна вроджена аномалія сечовивідної системи, яке зустрічається частіше в хлопчиків. У літературі описано менше 500 клінічних випадків цього захворювання, що може свідчити про недостатню поінформованість лікарів. Незважаючи на те, що існує багато міркувань щодо ембріології цієї аномалії, етіопатогенез різних її форм залишається невідомим. Іноді подвоєння уретри комбінується з іншими вадами розвитку, такими як епіспадія, гіпоспадія, екстрофія сечового міхура, аноректальна мальформація, подвоєння сечового міхура та інші. Наведено клінічний випадок хлопчика віком 9 років із дублікацією уретри та епіспадією додаткової уретри. Виявлено основну та додаткову уретру, яка супроводжувала першу по дорсальній стороні статевого члена, була епіспадично змінена, що призводило до викривлення статевого члена та сечової інконтиненції. Під час оперативного втручання перед основним етапом виконано уретроцистоскопію та встановлено повне подвоєння уретри type A-II за класифікацією Effman, після чого додаткову уретру висічено максимально до лонних кісток. Подвоєння уретри - рідкісна аномалія, яка має декілька клінічних проявів, часто супроводжується іншими аномаліями та іноді складна в діагностиці. Лікування подвоєння уретри повинно бути індивідуальним залежно від її типу. У наведеному клінічному випадку виявлено подвоєння уретри за II-A типом, що розцінено як класичну епіспадію, до виконання спеціалізованих обстежень. Тому до діагностичного алгоритму в дітей з вродженою патологією статевого члена слід завжди включати уретрографію і цистоскопію.

Індекс рубрикатора НБУВ: П032.353 + П241.66-4

Рубрики:

Зміна складу органічних речовин під впливом агроприйомів

Перці

Шифр НБУВ: Ж14395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено монографію, яка формує в читачів зацікавленість у набутті знань із римської і сучасної цивілістики, демонструє універсальність значення категорій римського права як фундамента юридичної думки. Проведено паралелі між традиційними поняттями часів Давнього Риму та їх дієвістю за умов сучасного правозастосування та в судовій практиці. Зазначено, що зміст монографії охоплює загальні постулати, на які спирається право, та окремі розвідки у сферах речового, зобовꞌязального, спадкового та сімейного права.

Охоплено найбільш актуальні питання сучасного законодавства зі спортивного права та практичні проблеми його застосування. Висвітлено основні особливості приватноправового регулювання відносин у галузі спорту. Окреслено сучасні тенденції розвитку законодавства в галузі спорту, його проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Розглянуто особливості правового статусу суб'єктів спортивних правовідносин - спортсменів, спортивних суддів, тренерів, спортивних агентів, спортивних менеджерів, спортивних лікарів, спортивних команд, спортивних клубів і федерацій (асоціацій). Описано порядок вирішення конфліктів і суперечок у спорті, процедури притягнення до відповідальності за спортивні правопорушення.