Розглянуто систему та критерії управління з адаптації підприємства до умов ринку, що змінюється, на базі програм перетворення. Вперше розроблено таблицю класифікаційних ознак і чинників, властивих інвестиційним проектам інноваційної діяльності, що дозволяє ідентифікувати кожен проект за його індивідуальними якостями з оптимізацією його вартості. Описано тривимірну матрицю інновацій, яка дозволяє визначити не лише тип інновації, але й величину інноваційного ефекту, що важливо у разі оцінювання об'єму інвестицій кожної програми та її складових проектів. Запропоновано схему організаційного управління проектно-орієнтованою організацією на основі ієрархії цілей, які реалізуються в проектах і програмах, що робить можливим подальший розвиток матричної структури управління організацією, підвищує її ефективність.

Раскрыта суть научных подходов формирования инвестиционного потенциала в период создания и реализации инновационных проектов. На основе проведенных исследований и практики реализации приводятся методологические рекомендации и модели расчетов ожидаемого риска использования инвестиций, а также экономические модели проектирования инновационного развития.

Досліджено питання сутності та принципів корпоративного планування, розглянуто загальні підходи до нього, його стратегічні методи та моделі. Проаналізовано варіанти планів та їх вибір. Розглянуто процеси спостереження, регулювання та контролю у процесі реалізації проектів. Акцентовано увагу на необхідності нових підходів до стратегічного планування, пов'язаних з орієнтацією на зовнішні проблеми, з формуванням нової організаційної культури виробництва, з розумінням планування як постійно творчого та гнучкого процесу, спрямованого на результат, покликаного забезпечити ефективне управління.

Исследованы вопросы сущности и принципов корпоративного планирования, рассмотрены общие подходы к нему, его стратегические методы и модели. Проанализированы варианты планов и их выбор. Рассмотрены процессы наблюдения, регулирования и контроля в процессе реализации проектов. Акцентировано внимание на необходимости новых подходов к стратегическому планированию, связанных с ориентацией на внешние проблемы, с формированием новой организационной культуры производства, с пониманием планирования как постоянно творческого и гибкого процесса, направленного на результат, призванного обеспечить эффективное управление.

Висвітлено теоретичні, методологічні та практичні питання обліку й оподаткування суб'єктів малого бізнесу. Наведено загальну нормативно-організаційну характеристику даних суб'єктів. Розкрито методику бухгалтерського обліку господарських операцій і складання фінансової звітності малих підприємств з урахуванням вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку. Розглянуто особливості оподаткування суб'єктів малого підприємництва згідно з чинним законодавством України. Проаналізовано зарубіжний досвід оподаткування підприємств малого бізнесу.

Рассмотрены актуальные вопросы, связанные с разработкой и реализацией стратегических программ преобразований на основе реализации инновационных нововведений. Доказано, что при расчете показателей экономической эффективности инновации необходимо учитывать амортизационные отчисления, которые компенсируют не только физический, но и моральный износ активов (материальных и нематериальных), задействованых в реализации инновационной программы. Предложен новый подход к применению известного метода цепных подстановок в процессе анализа альтернативных инвестиций путем условного увеличения продолжительности за счет дополнительных инвестиций. На базе эквивалентного денежного потока разработана методика расчетов параметров денежного потока и показателей ефективности, позволяющая спланировать реализацию инновации с заданным уровнем надежности получения результата, на основе моделирования различных варинтов инвестирования.

Концептуально розглянуто проблеми та підходи до їх вирішення щодо управління комунікаційною діяльністю розвитку машинобудівних підприємств на основі інвестиційних проектів з метою підвищення їх конкурентоспроможності. Розглянуто методичні підходи до дослідження інвестиційних ризиків інноваційного розвитку. Побудовано маркетингову комунікаційну систему машинобудівного підприємства як інстументу впливу на поведінку споживачів.

Розглянуто проблеми управління економічним розвитком на мезорівні. Концептуально викладено теоретико-методологічні засади регіонального розвитку за умов турбулентності економіки на сучасному етапі глобалізації міжнародної економічної системи. Досліджено диспропорції економічного розвитку регіонів на основі ефективного використання трудового й інтелектуального потенціалів за умов нестабільності та турбулентності складних саморегулюючих соціально-економічних систем. Обгрунтовано нові підходи до аналізу сталого розвитку на мезорівні. Запропоновано шляхи стратегічного забезпечення інноваційної конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості економіки регіонів.

Обгрунтовано необхідність врахування, в період трансформації економічної системи на мезорівні, важливої особливості сучасних економічних закономірностей розвитку - соціального потенціалу, як фактора інтелектуалізації соціально-економічних процесів. Висунуте припущення, що конфліктогеном соціально-економічного розвитку на мезорівні є соціальний потенціал, як підгрунтя соціального капіталу. Доведено, що методологічні і теоретичні контексти розвитку складових саморегулюючих соціально-економічних систем мезорівня є недостатньо розробленими і потребують уточнення щодо конкретних соціально-економічних умов конкретного регіону.

Розглянуто наукові підходи щодо розбудови ефективних інструментів та засобів розвитку суспільного життя на достатньо філософськи обурунтованому теоретичному забезпеченні. Показано, що розвиток вітчизняних економічних наук в останні роки пояснюється не тільки загальним прискоренням темпів наукового знання, але і суттєвими соціополітичними змінами в суспільстві. Доведено, що сучасний трансформаційний процес створює підстави для поліпшення економічного потенціалу суспільства і надає об'єктивні можливості ефективного використання продуктивних сил.

Розглянуто регіональну соціально-економічну формацію, як сукупність складних саморегулюючих соціально-економічних систем, щодо суспільного відтворення та розвитку структурованої інституційної теорії суспільного життя. Розкрито процеси відтворення та розвитку структурованих елементів таких як матеріальні ресурси, суспільного й інтелектуального потенціалів, інформаційних технологій, які час від часу природно релаксують втрати суспільної формації. Доведено, що ця сукупність структурованих елементів, як саморегулюючих підсистем, не може розглядатись як застигле природне явище, що підвладне лишень еволюційним кількісним змінам. В їх середовищі відбуваються зміни в базисному стані - оновлення, які і визначають перехід на новий якісний ступінь їх розвитку.

Отмечено, что оптимизационной составляющей профессионального подхода институциональности инновационного менеджмента есть технологичность его характера, сути и содержания, с использованием максимума информации о ходе хозяйственных процессов. Использование таких открытых систем определяется, с одной стороны, целью и стратегией деятельности, а с другой, ее организацией технологических подходов, то есть представлений в виде регламентации последовательности действий. Отмечено, что информация такого рода действий относится, как правило, к категории "ноу-хау" и является категорией конкурентно-преимущественно-организационной технологией.

На основе лейтмотивов инициативной творческой деятельности индивидов рассмотрена философия физического труда как самовыражение природной функции человека, ее мотивация и взаимообоснование и структурированная трансформация физических процессов в экономические функционально-организационные аспекты. Освещены основные подходы процессного проектирования социально-экономического общества, в основе которого системные подходы в экономической, социальной, политической и культурно-духовной сферах интегрированного поведения индивидов на принципах физических процессов. Юридически-правовые концепты гражданского общества рассмотрены как сфера осуществления прав человека на основе конституционной гарантии свободы и веры.

Развитие физики, философии и других естественных наук происходило и происходит в основном благодаря постановке различного вида вопросов о видимых уже явно следствий и намерений, ответить на них как уже явное, видимое, ощущаемое явление-следствие, причем без изучения причин, порождающих это следствие. Причем целенаправленно раздвигая горизонты своих исследований. Только на причины этих следствий никто не обращает внимание.

Розглянуто причинність наслідків структурно-творчих підвалин складних соціально-економічних систем на основі принципів індивідуальної творчої діяльності. Обумовлено психологічні чинники інтелектуалізації природної трансформації контекстів індивідуальної творчої діяльності, обгрунтовано морально-психологічні контексти причинності самореалізації та саморозвитку складних соціально-економічних систем. Визначено їх інституціональну структуризацію та загальні заходи.

Рассмотрен системно-целевой метод оперативного управления социально-экономическими системами в условиях неопределенности. Отмечено, что этот метод обладает определенными преимуществами по сравнению с другими подходами. Раскрыты вопросы обеспечения максимального соответствия системы управления производственным требованиям и условиям, использования разнообразных организационных форм, с учетом наиболее прогрессивного организационного опыта. Освещены проблемы соединения процессов проектирования структуры и ее освоения, являющихся системами высшего порядка сложности, которые представляют собой целостный комплекс взаимосвязанных элементов, образующих особое единство с окружающей социальной средой. Рассмотрена организация как открытая социотехническая система. Охарактеризованы механизмы стратегического поведения организации в условиях неопределенности.

Присвячено дослідженню теоретичних засад, розробці і обґрунтуванню методичного інструментарію проектування процесів самоорганізації і самоуправління у складних саморегулюючих соціально-економічних системах на мезорівні. Сформовано основні напрями відповідності організаційної структури і системи прогнозу розвитку регіону. Розкрито методи проектування інноваційного розвитку на підставі багатокритеріальних підходів оцінки. Уточнено теоретико-методологічні підходи і розроблено практичні рекомендації щодо стратегії проектування та використання сукупного потенціалу регіону, як складної саморегулюючої соціально-економічної системи.