Проаналізовано сучасну суспільно-політичну лексику української мови, з'ясовано зміст понять публіцистичного стилю, політичного дискурсу, суспільно-політичної лексики та суспільно-політичної термінології. З урахуванням парадигматичних та синтагматичних відношень між словами суспільно-політичного пласту лексики здійснено тематичну класифікацію мовних одиниць. Визначено напрямки їх семантико-функціонального розвитку, описано механізми мовних змін (актуалізації, переконотації, функціонування семантично переосмислених слів). Охарактеризовано модифікації структури значення суспільно-політичних лексем (розширення та звуження семантичного обсягу слів). Обгрунтовано значущість ролі метафор у політичній комунікації, яка полягає у здатності їх поняттєвих сфер-джерел сприяти розумінню політичних процесів. Описано способи експлікації соціально-ідеологічної оцінки.

Розглянуто актуальні проблеми культури мовлення фахівців галузі фізичної культури та спорту. Надано відомості про становлення української спортивної термінології. Розкрито лексико-семантичну та граматичну специфіку термінів на позначення явищ спорту, шляхи та способи творення спортивної термінології. Увагу приділено проблемам укладання фахових словників, вироблення практичних навичок комунікації у професійній сфері, культивування доброго мовного смаку.

Звернено увагу на практичні аспекти культури мовлення та риторики. Теоретичний матеріал структуровано відповідно до організації мовних знаків. У логічній послідовності узагальнено відомості про фонетичні (орфоепічні, акцентуаційні), лексичні, фразеологічні, морфологічні, синтаксичні, орфографічні (з урахуванням правописних змін 2019 р.), пунктуаційні, стилістичні норми сучасної української літературної мови. Запропоновано комплекс вправ для вдосконалення вмінь нормативного мовлення в усній і писемній формах. Систематизовано риторичні закономірності комунікування українською мовою. Уміщено тестові завдання для самоконтролю за розділами. Укладено словник із культури українського мовлення та риторики.