Висвітлено основи взаємовідносин суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності у суді першої інстанції у разі безпосереднього розгляду кримінальних справ. Проаналізовано організаційні, правові та психологічні аспекти проблеми низької ефективності правосуддя, розглянуто недоліки кримінально-процесуального законодавства. Розкрито теоретичні засади взаємовідносин суддів, прокурорів, адвокатів та інших учасників кримінального судочинства. Наведено рекомендації теоретичного та практичного характеру щодо суттєвого підвищення ефективності взаємовідносин та культури спілкування суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Розглянуто поняття, систему, принципи та завдання Кримінального права України, закон про кримінальну відповідальність та види звільнення від неї. Висвітлено об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину, його ознаки, класифікацію та стадії вчинення. Розкрито поняття та цілі покарання, примусові заходи медичного характеру. Охарактеризовано основні школи кримінального права.

Рассмотрены вопросы, система, принципы и задачи Криминального права Украины, закон о криминальной ответственности и виды освобождения от нее. Освещены объективная и субъективная стороны преступления, его признаки, классификация и стадии совершения. Раскрыты понятия и цели наказания, принудительные меры медицинского характера. Охарактеризованы основные школы криминального права.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення значної наукової проблеми, яке виявляється в розв'язанні концептуальних теоретичних і практичних проблем місця та ролі заохочувальних норм у кримінальному законодавстві, соціальної обумовленості їх запровадження, розробки нової концепції законотворення заохочувальних норм. Зазначено, що заохочувальні норми розглядаються як єдиний функціональний інститут кримінального законодавства. Запропоновано підставу кримінально-правового заохочення. Обгрунтовано вдосконалення чинних і започаткування нових заохочувальних норм у кримінальне законодавство України.

Висвітлено особливості заохочувальних норм (ЗН) у кримінальному законодавстві України (КЗУ) як альтернативу кримінальній відповідальності (КВ) та покарання. Розглянуто питання формування та розвитку ЗН у КЗУ та зарубіжних державах. Описано метод заохочення в стимулюванні правомірної кримінально-правової поведінки, юридичну природу заохочувальних кримінально-правових норм, особливості спеціальних видів звільнення від КВ. Визначено соціальну обумовленість ЗН у КЗУ, шляхи підвищення їх ефективності.

Освещены особенности поощрительных норм (ПН) в криминальном законодательстве Украины (КЗУ) как альтернатива уголовной ответственности (УО) и наказания. Рассмотрены вопросы формирования и развития ПН в КЗУ и зарубежных государствах. Описаны метод поощрения в стимулировании правомерного криминально-правового поведения, юридическая природа поощрительных криминально-правовых норм, особенности специальных видов освобождения от УО. Определены социальная обусловленность ПН в КЗУ, пути повышения их эффективности.

Вперше здійснено комплексний соціально-правовий аналіз звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності за кримінальним правом і законодавством України. Досліджено загальні та спеціальні передумови, підстави та умови звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Розглянуто особливості застосування звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання. Запропоновано запровадження привілейованого звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у разі здійснення визначеної позитивної посткримінальної поведінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)025.1 + Х883.9(4УКР)7

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Злочинність в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)015

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання взаємної узгодженості та конкуренції загальних та спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачені у Загальній та Особливій частинах Кримінального кодексу України.

Розглянуто своєрідність диспозитивного методу регулювання суспільних відносин у разі спеціального звільнення від кримінальної відповідальності. Досліджено співвідношення публічно-імперативного та приватно-диспозитивного регулювання суспільних відносин у законодавстві про кримінальну відповідальність.

Визначено та досліджено правові функції приписів щодо спеціального звільнення від кримінальної відповідальності, суть яких полягає у зовнішньому впливі їх найсуттєвіших властивостей на кримінально-правові відносини, що виникли у зв'язку із вчиненням певного злочину. Виокремлено функції, притаманні всім спеціальним видам звільнення від кримінальної відповідальності: стимулююча (мотиваційна), відновлювальна (компенсаційна), запобіжна (профілактична) та виховна функції.

Виокремлено та досліджено заохочувальні санкції в системі заходів кримінально-правового характеру. Заохочувальні санкції розглянуто у взаємозв'язку з дуалістичною природою кримінальної відповідальності. В результаті дослідження зроблено висновок, що заохочувальні санкції збагачують учення про систему заходів кримінально-правового характеру. Визначено, що соціальна цінність заохочувальної санкції у вигляді виключення, звільнення та/або пом'якшення кримінальної відповідальності та покарання зумовлена ефективністю вказаних заходів як позитивного регулятора суспільних відносин у кримінальній сфері.

Юридичні конструкції в праві - це моделі врегульованих правом суспільних відносин або окремих їх елементів, що виступають методом пізнання права і суспільних відносин, врегульованих ним. Під моделлю розуміють систему, яка уявляється абстрактною, або реалізована матеріально, що віддзеркалює або відтворює об'єкт дослідження та здатна заміщати його таким чином, щоб її дослідження надавало нам нову інформацію про досліджуваний об'єкт. Юридична конструкція має досліджуватись як складне системно-структурне правове явище елементів, що мають, відповідно, свою внутрішню знакову чи елементну структуру. Юридичні конструкції можуть існувати в трьох різновидах: абстрактні наукові моделі, що виконують теоретичні та гносеологічні функції; нормотворчі моделі, що виступають знаряддям юридичної техніки викладення нормативного матеріалу; нормативні правові моделі, що знаходять своє закріплення в нормах позитивного права. Найбільш поширеною правовою моделлю у кримінальному праві є склад злочину. Проте склад злочину не єдина юридична конструкція у кримінальному праві. В реальному житті правомірні та неправомірні феномени, тісно пов'язані один з одним, інколи активно взаємодіють в одному напряму, а іноді й конкурують у визначенні основної лінії поведінки. В кримінальному законі є склад правомірної поведінки, яка утворюється об'єктом та об'єктивною стороною, суб'єктом та суб'єктивною стороною правомірної поведінки. Склад правомірної суспільно корисної поведінки формує органічну, системну єдність чотирьох вищезазначених елементів. У системній єдності вони утворюють якісну характеристику правомірності та суспільної корисності поведінки. Досліджені елементи складу правомірної поведінки рівною мірою визначають суспільно-правову оцінку діяння. Соціальна корисність правомірної поведінки нібито забарвлює об'єктивні і суб'єктивні елементи та ознаки, з яких вона формуються. Склад правомірної поведінки можна визначити як систему встановлених КК об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у сукупності визначають суспільно-корисну поведінку особи як правомірну. З визначенням складу правомірної поведінки логічно зробити висновок, що правомірна поведінка буде мати місце тільки там, де будуть наявні всі елементи (ознаки) складу і, навпаки, відсутність хоча б однієї ознаки із складу правомірної поведінки буде свідчити про відсутність правомірної поведінки особи.