Докладно висвітлено особливості розвитку риторики у різні історичні епохи. Всебічно проаналізовано основні види красномовства (академічне, політичне, судове, церковне, суспільно-побутове). Основну увагу приділено витокам давньоукраїнського красномовства у Київській Русі, резонансу української культури у східнослов'янських землях, київській школі риторики XVII - XVIII ст., розвитку українського риторичного слова за часів панування Російської та Австро-Угорської імперій. Наведено практичні рекомендації щодо підготовки ораторського твору: вдосконалення його структури, логічних та емоційних засад.

Розглянуто проблему формування біблійного антропоцентризму, протиставленого богоборчому за своєю суттю магізму - джерелу становлення секулярного антропоцентризму. У процесі вирішення проблеми антроподицеї Біблія переносить акцент з обожнення людини на її обоження, що кардинально змінює етичну парадигму Стародавнього світу. Показано, що біблійний антропоцентризм докорінно відрізняється від секулярного (прометеїстичного) варіанта антропоцентризму, який генетично сягає язичницької свідомості. Останній побудовано на наївному прагненні до могутності та всевладдя людини, яка вільно та необмежено заглиблюється в пізнання Добра та Зла, а перший невіддільний від розуміння дискретності людських можливостей, зречення пізнання глибин Зла. З'ясовано, що біблійна концепція людини базується на необхідності постійного духовного самовдосконалення, суворого дотримання моральних норм релігійного Закону та величезної відповідальності людини за все, що її оточує. Обгрунтовано, що біблійний антропоцентризм є переходом від наївного міфологічного мислення та прагматичних теургічних практик до умоглядних (теологічних) моделей світу, що раціоналізують осягнення істини.

Проаналізовано особливості формування біблійного антропоцентризму як втілення ідеї "життя по Закону" в контексті заперечення піднесення людської свавільності в політеїстичних стародавніх культурах, побудованих на ідеї теургії та героїзації магізму. Розглянуто специфіку християнської концепції людини, розкрито глибинну сутність конфлікту між людиною та ренесансним людинобожжям як основу секуляризаційних ідей у культурі.

Досліджено проблему паралелізму між інтерпретацією астрології як псевдонауки та біблійною концепцією "поклоніння зіркам" як ідолослужіння.

Висвітлено історико-теоретичні проблеми мовленнєвої комунікації, насамперед її риторичне ядро. Проаналізовано проблеми богоспілкування людини, поруч з традиційними видами міжособистісного спілкування. Визначено характерні комунікативні ситуації, як маніпуляція співбесідником, його лзомбіювання» та протидія подібним технікам. Наголошено, що теоретичний матеріал конкретизується в системі вправ, які дозволяють закріпити отримані знання та можуть стати основою для побудови практичних занять, зокрема, розроблені психологічні тести, які дозволяють виявити свої лслабкі місця» при спілкуванні. Зауважено, що можливо самостійно розвинути вміння переконливо говорити та впливати на співбесідника, навчитися читати мову міміки та жестів, розпізнавати нещирість та брехню, вміти гармонійно поєднувати логіку та емоції, враховувати тендерні аспекти комунікації, засвоїти основи нетикету (етикету спілкування в Інтернеті), навчитися подолати страх публічного виступу тощо.

За результатами сучасних наукових досліджень виявлено причини поширення "філософії насолоди" як однієї з основних ціннісних орієнтацій сучасного інформаційного суспільства. Окреслено прояви цієї філософії в Україні. Обгрунтовано, що ситуація формування системи штучних цінностей, визначених духом гедонізму, який стимулюється, зокрема, в системах масової комунікації сучасного інформаційного суспільства вульгаризованим постмодерністським філософствуванням, набуває характеру контркультури, спрямованої на остаточне "вивільнення людини" з під влади християнської аксіології.

Досліджено біблійне табу на гомосексуальність, яке, руйнуючи стереотипи язичницького мислення, піднесло інтелектуальну схему Чоловіче/Жіноче на противагу стихійному поклонінню будь-якій сексуальності. Водночас гомосексуальність не є "протиприродним" явищем, бо Природу (Творіння) не ототожнено з Богом (Творцем); Божий задум порушується бунтом Творіння проти Творця. У Біблії є й певні "нестиковки" в тлумаченні проблеми, визначені перебігом історико-культурних обставин. Та переважає погляд, згідно з яким слід засуджувати гріх, а не грішника.

Проаналізовано філософські, історичні, політологічні, правові та психолого-педагогічні проблеми функціонування університету як важливого соціального інституту, що формує інтелектуальну еліту нації. Висвітлено роль та суспільну місію університету в історії європейської цивілізації, вказано на напрями та тенденції розвитку університетської освіти в ХХ - ХХІ ст. Визначено складові модернізаційної стратегії розвитку системи вищої освіти України. Акцентовано увагу на європейських стандартах сучасної університетської освіти, соціальній відповідальності суб'єктів освітнього процесу за якість вищої освіти, специфіці фахової підготовки студентів у закладах вищої освіти України та впровадженні інноваційних технологій навчання в освітній процес з метою забезпечення конкурентоспроможності випускників на ринку праці. Важливе місце приділено проблемі збереження національної ідентичності університетської освіти України в контексті інтернаціоналізації освітнього простору, національно-культурній ідентичності студентів в полікультурному соціальному просторі сучасного університету та важливості національно-патріотичного виховання студентської молоді в умовах глобалізації.

Висвітлено малодосліджені й актуальні проблеми генези та функціонування фундаментальних основ сучасної культури, які детально розглянуто у духовно-етичному, філософському й естетичному дискурсах. Культура потрактована як багатоаспектне явище, що включає, поряд з мистецтвом, релігію, політику, право, науку й освіту. Синхронічний зріз явища "сучасна культура" проаналізовано з погляду його змістовності та семантики, а багатоаспектність та історичний підхід у розумінні культури сприяє панорамності узагальнення.

У монографії досліджено ключові культуротранслюючі чинники, витлумачено їхню генезу й увиразнено провідні методологічні аспекти полідисциплінарного вивчення феномену культури. Значну увагу зосереджено на визначенні світоглядно-ціннісного потенціалу культуро- творчосгі та аналізі й узагальненні низки актуальних проблем, які характеризують розвиток культури в різні історичні періоди і, зокрема, в умовах сьогодення. Розглянуто трансформації культурної інфраструктури під впли¬вом цифрових метаморфоз.

Проведено теоретико-методологічне дослідження проблеми особистості в умовах кризи. Розглянуто такі актуальні питання, як: засади та функціонування особистості в умовах кризи; виникнення професійної кризи у процесі особистісного та професійного становлення особистості; філософсько-психологічні проблеми виховання особистості студента в умовах кризи вищої освіти, криз студентського віку; соціально-психологічні особливості адаптації особистості до кризи, проблеми внутрішньоособистісного конфлікту як кризи гармонізації особистості. Висвітлено проблему релігійних кризових явищ в умовах українського громадянського суспільства. Розглянуто формування культури академічної доброчесності та її роль у становленні суспільних цінностей студента. Розкрито психологічні особливості кризи професійного становлення молоді. Досліджено психологічні чинники, які впливають на перебіг кризи професійного становлення студентської молоді в системі професійної освіти. Визначено можливі способи оптимізації процесу соціально-психологічної адаптації й адаптивних стратегій поведінки особистості в умовах кризи. Розглянуто методи профілактики та подолання стресових станів і надмірної емоційної напруги.

Проаналізовано зміст монографічно-довідкового видання, спрямованого на розгляд становлення і розвитку вищої культурологічної освіти, реалізованої професорсько-викладацьким складом у Рівненському державному гуманітарному університеті на базі кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства упродовж 50 років її існування; акцентується увага на найбільш яскравих розділах книги, спрямованих, зокрема, на виявленні ролі цієї освіти в історичній ретроспективі в Західному регіоні України, технологічних складових аналізу цього процесу, постатях, причетних до її розбудови тощо.

Розкрито природу стріт-арту та місце графіті як арт-об'єкта у вуличному просторі. Охарактеризовано види графіті, принципи їх диференціації та систематизації. Розглянуто концептуальність і художні стратегії творчості Бенксі. Висвітлено модуси існування й особливості репрезентації сучасного графіті. Увагу приділено локальній ідентичності сучасного українського графіті.

Подано багатий ілюстративний матеріал, покликаний продемонструвати найвидатніші культурні досягнення суспільств Стародавнього світу (первісного суспільства, Месопотамії, Єгипту, Ірану, Індії, Китаю, Греції, Риму, Ізраїлю). Матеріал кожної з цих сигніфікацій структуровано за рубриками "Релігійна культура", "Політико-правова культура", "Науково-освітня культура", "Літературно-мистецька культура", "Побутова культура"; ілюстрації супроводжуються вербальними вставками-довідками науково- освітнього характеру. Презентовано панораму храмових комплексів, палаців і буденного житла, артефактів, що фіксують ключові для такої культури ідейно-естетичні принципи, типу стели з Законами Хаммурапі або римських Законів XII таблиць; також картини, скульптури та графічні твори, які вважаються шедеврами світового мистецтва; зразки манускриптів; прилади та винаходи стародавніх інженерів; зброю різного ґатунку, безліч неповторних костюмів, взуття, зачісок, посуду та побутового начиння тощо.

Розглянуто феномен культурного шоку, що виступає одним з етапів діалогу культур. Епоха глобалізації зі змішуванням та "розчиненням" культур поставила цю проблему особливо гостро. Нині проблема "культурного шоку" ("стрес акультурації", "культурної стомлюваності") привертає увагу переважно соціологів чи психологів; при цьому дослідники зазвичай обмежуються синхронічним зрізом, і основна увага приділяється тут мігрантам. Автор дотримується історико-культурологічного підходу. Феномен культурного шоку виникає задовго до сучасних процесів глобалізації і може проявлятися по-різному: крах "рольових очікувань", втрата статусу в суспільстві, релігійний конфлікт, етноцентризм тощо. Під час формування особистості кожної людини відбувається процес її інкультурації, що включає засвоєння норм і цінностей певної етнічної групи, і вони стають точкою відліку у подальшому житті. Зіткнення з іншою аксіологічною шкалою може спочатку викликати захоплення, проте швидко поступається місцем здивуванню та відторгненню, оскільки це вимагає руйнування вже сформованого менталітету. Культурний шок може проявлятися як міжособистісний або внутрішньоособистісний конфлікт. Він також може призвести до негативної думки та формування негативних стереотипів про народ. Мета дослідження - огляд історичної природи та механізмів культурного шоку з акцентом на міжетнічну взаємодію. Аналізуються витоки ксенофобії в широкому розумінні та недовіри до Чужого, які часто сягають корінням до різних аксіологічних систем. Такий підхід дозволяє глибше сприймати це явище в його діахронії. З погляду автора, подібний конфлікт не може бути розв'язаний лише за допомогою міжкультурних тренінгів, які часто є поверхневими. Найефективнішим способом вирішення проблеми може стати комплексна культурно-просвітницька робота. Утім, подолання етноцентризму часто може призвести до втрати своєї культурної самобутності: адже нерідко виникає часткова чи повна асиміляція, втрата власної етнічної ідентичності. Водночас бажання зберегти її часто закінчується неможливістю міжкультурного спілкування та геттоїзацією. Байдужість до цієї проблеми ускладнює побудову діалогу культур, що є необхідним у нинішніх умовах формування "глобального селища".

Проаналізовано соціокультурні передумови еволюції гуманітарних наук. Висвітлено філософські засади функціюваня, статусу та методології сучасної гуманітаристики. Увагу приділено питанням формування комунікативної парадигми гуманітарного знання. Охарактеризовано етичні й естетичні виміри гуманітарно-наукового дискурсу, підвалини постсекулярної моделі діалогу науки та релігії. Розкрито онтологічні підстави соціогуманітарної парадигми сучасного наукового розвитку. Досліджено методологію електронного голосування в Україні у контексті сучасної гуманітаристики. Розглянуто проблеми теорії та практики процесуальної структури судової товарознавчої експертизи. Проаналізовано питання Патріаршого та Синодального Томосу як декларації про церковну незалежність і джерело канонічного права.

Аксьонов Олександр Борисович СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ В СИСТЕМІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СОЦІУМУ 10 Апиіай Марія Василівна, Гомоляк Марія Михайлівна, Митровка Ярослава Юріївна БІБЛІОТЕКА В НОВИХ СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ОБСТАВИНАХ 12 Бабій Надія Петрівна ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН МІСТА В КОНТЕКСТІ ПРИСУТНОСТІ ТА ВИРОБНИЦТВА ПРОСТОРУ 14 Бенюк Олеся Богданівна МИСТЕЦТВО МОДЕРНІЗМУ ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ 18 Берест Павло Михайлович ВПЛИВ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ НА МАТЕРІАЛЬНУ КУЛЬТУРУ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР 22 Бобул Іван Васильович VARIETY ART IN THE DISCOURSE OF HUMAN AESTHETIC NEEDS ENSURING 27 Бородіна Наталія Вячеславівна ЖОРСТОКІСТЬ ЯК НОРМА/АНОМАЛІЯ В КУЛЬТУРІ 30 Борук Василь Дмитрович ЦИФРОВЕ МИСТЕЦТВО: ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ 34 Бровко Микола Миколайович КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-ЕСТЕТИЧНІ ТРАНСКРИПЦІЇ ФЕНОМЕНА АКТИВНОСТІ МИСТЕЦТВА: МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОЄКЦІЯ 38 Бугайов Микола Вікторович БЛОГІНГ ЯК ФОРМА КРОС-КУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 43 Булах Тетяна Дмитрівна ПРО НОВІ ФОРМАТИ КНИГ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ 46 Василевська Тетяна Едуардівна, Пітякова Тетяна Степанівна ЕТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА УНІВЕРСИТЕТУ: СУТНІСТЬ І ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ Виткалов Сергій Володимирович, Вит калов Володимир Григорович ВИЩА ОСВІТА В РЕГІОНІ: ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ її ФУНКЦІОНУВАННЯ 54 Вільчинська Ірина Юрїівна НЕПРАВДИВА ІНФОРМАЦІЯ ТА СВОБОДА СЛОВА 58 Ворожейкін Євген Петрович РЕЙВ ЯК РИТУАЛЬНА ПОДІЯ: СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 61 Гайдукевич Катерина Анатоліївна ВЕСІЛЬНИЙ ІВЕНТ ЯК СУЧАСНА КУЛЬТУРНА ПРАКТИКА 64 Герчанівська Поліна Евальдівна МІКРО-1 МАКРОМОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД 69 Головач Наталія Миколаївна ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ 74 Головкова Маріанна Михайлівна НАРОДНА ПІСЕННІСТЬ В ЕСТРАДНІЙ ВОКАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОСТІ 78 Гончарова Олена Миколаївна ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЖІНОЧОГО МИСТЕЦТВА ВІРДЖИНІЇ ДА ВЕЦЦО У СОЦІАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ 81 Горбатюк Андрій Юрійович ШТУЧНА КУЛЬТУРА ЯК ПЕРЕДУМОВА СТВОРЕННЯ КУЛЬТУРИ ТРАНСГУМАНІЗМУ 87 Горова Віталія Олександрівна ФУНКЦІЇ МУЗИЧНО-ДОЗВІЛЛСВИХ ІВЕНТІВ 92 Гоцалюк Алла Анатоліївна УКРАЇНСЬКА ОБРЯДОВІСТЬ ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ 95 Гуменюк Тетяна Костянтинівна НОВІ ХУДОЖНІ ПРАКТИКИ ЯК КУЛЬТУРНА ДОМІНАНТА СУЧАСНОСТІ 100 Данник Катерина Олександрівна СОЦІОКУЛЬТУРНІІНТЕНЦІЇ ВІРМЕНСЬКОЇ МЕНШИНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ЕКОЛОГІЧНА ІНІЦІАТИВА 105 Дарморіз Оксана Володимирівна КУЛЬТУРНІ ІНДУСТРІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ: КЕЙС ЛЬВОВА 109 Денькович Василь Степанович ТРАНСФОРМАЦІЯ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЯК ВІДПОВІДЬ НА СУСПІЛЬНІ ЗАПИТИ 113 4 Оіиенко Володимир Сергійович ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ЯК СУБ’ЄКТА СОЦІАЛЬНОЇ КУЛЬТУР пякунЯна Іванівна ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ НАРОЗВИТОК ОЮІТАЬ-ТЕХНОЛОГІІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ПРОЄКТАХ В УКРАЇНІ 122 Желєзняк Серафим Володимирович ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «АУДІОВІЗУАЛЬНА КУЛЬТУРА» 126 Жорнова Олена Іллівна, Жорнова Ольга Іллівна СОЦІАЛЬНА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ПЕРТУРБАЦІЇ В ПОВСЯКДЕННІ 129 Журба Володимир Валерійович, Журба Яніна Олексіївна, Чуніхіна Ірина Вікторівна «КИЇВСЬКА ДИТЯЧА ФІЛАРМОНІЯ» - КОЛИСКА ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ 133 Засядьвовк Ольга Андріївна ІВЕНТ-ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ 138 Капустнікова Наталя Олександрівна ВИКОРИСТАННЯ АРТЕФАКТНИХ ДОКУМЕНТІВ ІЗ ФОНДІВ МАРІУПОЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ У ПРОПАГАНДІ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В РЕГІОНІ 141 Карась Ганна Василівна МУЗИЧНІ ПРАКТИКИ В КУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ 146 Кириленко Катерина Михайлівна РОЗРОБКА ПОНЯТТЯ «ПОДІСВА КУЛЬТУРА» ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАПРЯМ НАУКОВИХ ПОШУКІВ У КНУЮМ..15І Кириловець Ігор Миколайович ЖАНР BLACK METAL У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ НОРВЕГІЇ 155 Козловська Марина Вікторівна РОЛЬ І МІСЦЕ СВЯТА У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ ЛЮДИНИ 157 Копісвська Ольга Рафаілівна ПРИКЛАДНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ У ДИСКУРСІ ПРАКТИК ТОЛЕРАНТНОСТІ 160

Розглянуто історію становлення та специфіку різних видів цифрового мистецтва (цифровий живопис, скульптура, архітектура, мода, театр, комп'ютерні ігри тощо). Звернено увагу на численні дискусійні моменти цифрового контенту: проблема авторства при генеруванні діджитал-арту нейромережами, відсутність єдиної класифікації цифрового мистецтва, розмитість кордонів між його різними видами тощо. Автори намагаються також спрогнозувати майбутній розвиток цифрового мистецтва. Посібник багатоілюстрований, містить низку різноманітних інтерактивних завдань до кожної теми.

Проаналізовано історіографію досліджень образу гетьмана Івана Мазепи. Досліджено цифрові практики музеїв в соціально-гуманітарному дискурсі США. Розкрито специфіку організації фахової освіти в умовах глобалізаційних криз та війни. Розглянуто музейні практики в соціально-гуманітарному дискурсі Федеративної Республіки Німеччини. Висвітлено окремі аспекти прогнозування розвитку культурно-дозвіллєвої сфери. Охарактеризовано вплив культурно-креативних індустрій на трансформацію музичної інфраструктури України. Розкрито недосконалість термінології в системі проблем сучасної культурно-мистецької сфери. Досліджено відтворення традицій українського іконопису в діаспорі на прикладі іконостасу собору святої софії у Римі. Охарактеризовано трансформації масової мовленнєвої культури в контексті глобалізаційних та постмодернізаційних процесів. Увагу прилілено культурній та креативній індустрії як феномену соціально-культурної діяльності та культурно-мистецьких практик в умовах мондіалізації сучасного суспільства.