Досліджено державно-правові погляди відомого випускника Імператорського університету Святого Володимира, правника, громадсько-політичного діяча Миколи Міхновського. Розглянуто генезис правового та політичного світогляду М. Міхновського й еволюцію його державно-правових поглядів. Досліджено його праці в контексті їх правничого значення та визначено конституційний проект. Висвітлено державний, адміністративний устрій України, права й обов'язки громадян, систему державної влади та самоврядування за конституційним проектом діяча. Досліджено правову спадщину М. Міхновського, його концепцію розподілу повноважень гілок виконавчої, законодавчої та судової влади. Показано основні права та свобода громадян, права на особисту недоторканність, права приватної власності.

Досліджено засадничу роль цінностей та норм, зокрема етичних, в обгрунтуванні соціальних наук. Дослідження здійснено через реконструкцію сучасних соціально-філософських парадигм (теорії дискурсу, феноменологічної соціальної теорії, системно-функціонального аналізу, теорії комунікативної дії тощо) і розробку філософсько-методологічних засад для обгрунтування окремих соціальних теорій (соціальної етики, теорії науки та техніки як соціальних інституцій, економічної теорії, теорії держави та права, теорії глобалізації тощо). Розглянуто проблематику співвідношення соціальних цінностей та соціальної теорії у контексті дослідження аксіологічного простору сучасної України. Дослідження зорієнтоване на забезпечення кращого осмислення шляху модернізації українського суспільства в XXI ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4УКР)608

Рубрики:

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4УКР)608

Рубрики:

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано підвалини організації та життєдіяльності суспільства, обгрунтовані модерною думкою, а також створено на цій основі програми соціально-політичних перетворень та практики їх утілення від доби Ренесансу до сьогодення. У генезі та розгортанні соціального проекту модерну виділено чотири фази. Перша має цілком негативний характер і передбачає світоглядно-релігійне спростування ієрархізованого порядку середньовіччя. Її загальним змістом є секуляризація дійсності, здійснена впродовж доби Ренесансу та Реформації (XVI - середина XVII ст.). Друга - це ліберальна утопія відкритого громадянського суспільства, теоретичну основу якої становить природно-правова парадигма розуміння соціальної дійсності. Третю фазу характеризують - тоталітарні утопії соціалістичного суспільства у двох головних версіях, виразом яких стали комуністична (класово-соціалістична) та фашистська (націонал-соціалістична) ідеології. Четверту фазу задає процес глобалізації, який породжує кризу соціального проекту модерну й окреслює перспективу глобального соціального порядку у вигляді мережної соціальності. Серед провідних соціальних колізій сучасності виокремлено феномен тоталізації суспільств, який властивий і провідним сучасним демократіям (передусім американській).

Розглянуто соціальну специфіку сучасного українського суспільства. Наголошено його транзитивний характер, через що виникає теоретична проблема створення адекватного філософсько-політичного словника опису української дійсності. Спонтанні посткомуністичні трансформації суспільства призвели до утвердження в Україні кланово-корпоративної системи влади та загальної корпоратизації суспільного життя. Це тягне за собою підпорядкування всіх суспільних процесів та дій інтересам утримувачів влади і власності (причому саме позиція у владі - а не праця, ділова ініціатива, творчість тощо - стає основним режимом й основою здобуття власності). Проаналізовано особливості корпоратизованої соціальності, зокрема специфічний феномен подвоєної (амбівалентної) соціальності. Усе, з чим має справу людина в амбівалентній соціальності, має повсякчас переводитися з режиму видимої "даності" в режим декодованої "справжності" й навпаки. Людина, яка приймає амбівалентну соціальність, за визначенням не є громадянином. Вона не має ні приватної сфери, у якій належить собі; ні публічної сфери, у якій досягає власних цілей в інтеракції з усіма. Такий стан речей призводить до різкого зниження соціальної динаміки й унеможливлює продуктивний розвиток суспільства. Відтак на сьогодні Україна постала перед необхідністю подолання корпоратизації суспільного життя і фактичного перевстановлення суспільства на нових засадах, серед яких чільне місце належить демократичному урядуванню. Сталий і продуктивний ефект може мати лише послідовна боротьба народу за свої права, загальним сенсом якої є демократична революція. На відміну від класичної буржуазно-демократичної революції, спрямованої на зміну соціального устрою та форми власності, сучасна демократична революція бореться проти суспільного симулякру і перетворює декларативний соціально-політичний порядок на дійсний стан речей. Вона спрямована не стільки на структуру суспільства, скільки на режим його існування. У цьому сенсі демократична революція на сьогодні є актуальною не лише для транзитивних суспільств, а й для країн розвиненої демократії.

Досліджено теоретичні і практичні аспекти впливу глобалізації та міждержавної інтеграції на сучасне конституційне право. Визначено правовий зміст процесів глобалізації і міждержавної інтеграції, співвідношення транснаціонального (глобального) конституціоналізму та конституційного права. Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження впливу процесів глобалізації та міждержавної інтеграції на конституційне право. Наведено онтологічне визначення і співвідношення сучасного конституціоналізму та конституційного права за умови активізації глобалізаційних процесів. Досліджено феноменологію взаємодії конституційного і міжнародного правопорядків, трансформацію та розвиток інститутів і системи конституційного права за умови глобалізації та міждержавної інтеграції, а також вплив даних феноменів на конституційний лад.

Обґрунтовано концепцію модернізації українського суспільства з перспективи ціннісно-нормативної системи Євросоюзу, розкрито універсалістський зміст основних європейських цінностей, таких як ''свобода'', ''справед¬ливість'', ''солідарність'', ''відповідальність'', ''рівність'', ''толерантність'', як регулятив¬ного принципу розвитку модернізаційного потенціалу українського етосу, показано їх інтегративну, орієнтаційну та легітимативну функції у процесі модернізації соціальних інституцій українського суспільства. Рекомендовано для науковців, зокрема викладачів вищої школи, студентів вищих навчальних закладів, державних дія¬чів та всіх, хто цікавиться проблемами практичної та соціальної філософій, соціальної етики і теоретичної соціології.

Досліджено вплиу глобалізації та міждержавної інтеграції на модернізацію конституційного права загалом і окремих його інститутів і методології дослідження, висвітленню особливостей формування предмету і принципів конституційно-правового регулювання. Проаналізовано особливості формування предмету та принципів конституційно-правового регулювання за умова активізації глобалізаційних процесів, акцентовано на необхідності конституційно-правового дослідження процесів поступової трансформації конституційного права як галузі. Проаналізовано правову природу транснаціонального (глобального) конституціоналізму, як сучасного феномену суспільно-правової дійсності, що відображає ключові тенденції та детермінанти процесів конституціоналізації міжнародного права та інтернаціоналізації конституційного права.

Присвячено дослідженню аргументативного дискурсу як інтелектуального чинника становлення інституцій деліберативної демократії сучасного суспільства, що концептуалізовано такими поняттями, як "дорадча демократія", "демократія дискурсу", "рефлексивний модерн" тощо. Актуальність теми пов’язана з кризою представницької демократії, а також потребою пошуку нових її форм. Дискурс тематизовано як соціально-рефлексивну форму прояснення проблематичних ціннісних орієнтацій суспільства, зокрема досліджено роль громадського дискурсу в легітимації соціальних і політичних практик, норм та інституцій українського суспільства.