Визначено сутність і зміст екологічно збалансованого управління лісовим господарством. Узагальнено та поглиблено теоретичні підходи до формування організаційно-економічного механізму даного управління. Проаналізовано сучасний стан та проблеми управління в лісовому господарстві України. Удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності екологічно збалансованого управління лісовим господарством. Обгрунтовано стратегічні пріоритети екологічно збалансованого розвитку лісового господарства. Удосконалено фінансовий інструментарій регулювання відтворення лісових ресурсів. Обгрунтовано пропозиції щодо ефективного функціонування елементів організаційно-економічного механізму екологічно збалансованого управління лісовим господарством.

Викладено узагальнені результати досліджень із питань збалансованого розвитку лісового сектору. Обгрунтовано підходи до формування основних пріоритетних заходів в управлінні регіонального лісового комплексу. Проаналізовано ключові складові управління лісогосподарським комплексом. Розглянуто основні компоненти взаємодії економічні, екологічні та соціальні в лісовій галузі. Запропоновано пріоритетні заходи щодо розвитку лісового комплексу регіону для забезпечення збалансованого розвитку. Визначено, що ключовими етапами до ефективних перетворень у лісовій галузі мають бути узгодженість та співпраця між державними й місцевими органами лісового управління, перспектива інвестиційного залучення, екологізація лісогосподарського виробництва, збереження і відновлення лісових насаджень та об'єднання територіальних громад. Доведено, що за формування стратегії повинні враховувати масштаби діяльності, наявні ресурси, попит на свою продукцію, місткість та сегмент ринку, споживачів тощо. Реалізація стратегії має привести до вирішення економічних, соціальних, екологічних аспектів, які стосуються розвитку збалансованості розвитку лісового сектору. Основою розробки стратегій є необхідність переходу регіонального лісокористування від реального вихідного положення до цільового. Тобто це пов'язано із застосуванням стратегічного аналізу з метою визначення положень, таких як: сучасний стан лісового сектору в загальному соціоеколого-економічному просторі країни чи окремої території; зовнішні фактори простору, від яких залежить реалізація потенціалу лісового господарства держави або певної території; пріоритетні напрями збалансованого розвитку країни та лісового комплексу зокрема. Визначено, що для ефективних дій збалансованого розвитку лісового сектору, необхідне державне стимулювання розвитку господарської діяльності у деревообробній галузі з отриманням доданої вартості; впровадження нової системи організації охорони і захисту лісів, попередження незаконних рубок та обігу незаконно заготовленої деревини; збільшення поглинання й утримання вуглецю; адаптація лісів до змін клімату та перехід на наближені до природи методи лісівництва із формуванням лісів природного складу і структури.

Розглянуто теоретико-методичні підходи та перспективи стимулювання розвитку лісового господарства Подільського економічного регіону. Визначено основні фактори негативного впливу на стимулювання та розвиток у лісовій галузі регіону. З'ясовано перспективні підходи управління, що забезпечать результативність в управлінні лісовиробничого комплексу. Наведено етапи вирішення проблем лісового господарства у проведенні реформування з використанням зарубіжного досвіду, а також удосконалення інституцій, ринкових механізмів у поєднанні з державною підтримкою. Доведено, що розвиток лісоресурсної сфери Подільського економічного регіону повинен базуватись на активній співпраці державно-приватного партнерства, що надасть змогу залучити додаткові фінансові ресурси для розвитку, модернізації та створення нових лісогосподарських виробництв, а також зміна підходу управлінських рішень сприятиме розвитку інфраструктурного забезпечення Подільського економічного регіону. Впровадження сучасних механізмів управління зменшить монополізацію ринку деревини в регіоні, а залучення приватного капіталу в лісогосподарське виробництво призведе до створення конкурентного середовища. Своєю чергою, лісгоспи, як зацікавлені сторони регіонального ринкового процесу, будуть вмотивовані до збільшення деревного різноманіття з акцентом на більш цінні породи деревини. Визначено напрями удосконалення та покращання умов розвитку лісового господарства в Подільському економічному регіоні, а також регулювання лісовим господарством, яке має забезпечити стабільний розвиток лісового господарства шляхом підвищення раціональності управління та багатоцільового використання лісових ресурсів.

Узагальнені результати досліджень із питань світового досвіду щодо формування організаційно-економічного механізму регулювання лісогосподарським виробництвом на засадах ринкової економіки. Проаналізовано, що виробництво круглого лісу та заготівельна спроможність зростає, особливо характерно це відмічається у Карпатському регіоні та на Поліссі. Обіг виробництва деревини в круглому вигляді потребує посиленого контролю та моніторингу. Найбільшими експортерами деревини є приватні компанії в Україні, проте динаміка засвідчує різке зменшення постачання української деревини останніми роками. Це зумовлено посиленням європейських вимог та потребою у збільшенні площ сертифікованих лісів. Дослідивши динаміку сертифікації лісів, можна стверджувати, що Україна є лідером у зростанні кількості сертифікатів ланцюга постачання. Визначено переваги та недоліки лісової сертифікації, що свідчить про впровадження принципів збалансованого розвитку, підвищення економічної ефективності та відсутності державного фінансування, а також акредитованих установ. На основі досвіду європейських країн було проаналізовано форми власності та стан лісистості країн ЄС, а також показники запасів деревини. Світовий ринок наразі поступово підвищує попит на лісоматеріали. Визначено, що основні лідери ринку зменшують попит із кожним роком, тому для вирішення питання реалізації власної деревини потрібно запроваджувати план вітчизняного ефективного збуту. Доведено, що основними проблемами, які стримують розвиток нових напрямів лісогосподарського виробництва та лісової промисловості загалом, є: низький взаємозв'язок лісового господарства і лісопереробної промисловості; низький технологічний рівень; слабка інноваційна активність; низька ефективність використання лісових ресурсів. Як показує досвід країн світу, подолання проблем розвитку та підвищення лісогосподарського виробництва можливо завдяки створенню виробничих кластерів. Розробка відкриває можливість підвищити ефективну діяльність лісогосподарських підприємств через залучення інвестицій, впровадження інновацій, налагодження постачання та збуту, а також обмін інформацією.

Проаналізовано і розкрито основу інституціональних підходів в лісовому секторі. Детально розкрито питання лісоресурсного потенціалу в регіональному розрізі та визначено економічні чинники, що створюють умови для його розвитку. Висвітлено теоретичне обгрунтування економічного районування територій. Запропоновано етапи розвитку механізму державної підтримки лісового господарства Подільського економічного району.

Індекс рубрикатора НБУВ: П348,1 + П342.53

Рубрики:

Лісові пожежі та боротьба з ними. Пірологія

Ліс і ґрунт

Шифр НБУВ: Ж100860 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено результати досліджень з питань збалансованого розвитку лісового сектору. Варто зазначити, що лісовий сектор економіки є основною частиною економіки країни і зокрема регіонів, що забезпечує задоволення потреб у продуктах, послугах і корисних властивостях лісу, зберігаючи й підтримуючи життєдіяльність та відтворення населення країни, сприяє зайнятості значної частини громадян. Своєрідність лісового сектора складається в його багатофункціональному характері. В цьому контексті доречно запропонувати основних функцій розвитку лісового сектору, зокрема це планування, організація, прогнозування, контроль, регулювання. Доведено, що система лісогосподарського виробництва в регіонах України повинна враховувати аспекти впливу на дії людини на підсвідомому рівні, які не підлягають контролю та не зазначено у нормативах. Цим зумовлюються ідеї інституціоналізації у діяльність суспільства, які намагаються трансформувати в економічні закони в неекономічну площину. В цьому контексті формування конкурентоспроможного лісогосподарського виробництва нині є актуальним та дискусійним питанням серед наукових досліджень, основною складовою є трансформація в економіці, технологіях, інститутах, які певною мірою повинні відображати виробничу лісогосподарську діяльність. Враховуючи певні деталі традицій та правила, суб'єктів господарювання більшою мірою орієнтуються на неформальні правила, недооцінюючи роль формальних правил. Діяльність суб'єктів господарювання лісового господарства криється у неформальних інститутах через недовіру до органів влади.