Розроблено модель, яка використовується для визначення температур теплових потоків і коефіцієнтів тепловіддачі на межі відливок- ливарна форма. Модель перевірено на ливарній формі з AlSi12 та пісного піску. Змодельовані й експериментально визначені розподіли температур у відливці та ливарній формі узгоджуються задовільно.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч774(0)711

Рубрики:

Організація музейної справи

Шифр НБУВ: СО24829 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж100178 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*550.38

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами проведених досліджень визначено варіації морфологічних і мерістичних особливостей серед чотирьох популяцій Clarias gariepinus Burchell, 1822, одержаних з дамби Овена і річки Олува в штаті Ондо і річки Омо і Огбере в штаті Огун, в Нігерії. В цілому 95 і 120 екземплярів зібрано в штатах Ондо і Огун і виміряно з використанням стандартних процедур, а результати проаналізовано за допомогою дисперсійного і багатовимірного аналізів. Результати аналізу з чотирьох популяцій Clarias gariepinus, одержані за допомогою ANOVA та методу головних компонент, виявили неоднорідність більшості їх характеристик. Таким чином, морфологічні відмінності між дикими африканськими сомами, знайденими в популяціях в штатах Ондо і Огуні, можуть бути пов'язані з генетичними відмінностями, факторами навколишнього середовища або поєднанням обох цих факторів. Таким чином, можна зробити висновок, що популяції відрізняються і це означатиме високу генетичну різноманітність за умов використання молекулярних маркерів в подальших дослідженнях.

Обгрунтування. Мукополісахаридоз I типу - це захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, викликане дефіцитом alpha-L-ідуронідази, що характеризується прогресуючим перебігом із залученням у патологічний процес багатьох систем організму. З клінічної точки зору, мукополісахаридоз I типу поділяють на дві форми: тяжку (синдром Гурлер), симптоми якої проявляються у ранньому дитячому віці і характеризуються швидко прогресуючою неврологічною симптоматикою, й ослаблену (синдроми Гурлер - Шейє і Шейє), що проявляється повільнішим прогресуванням захворювання без/з наявністю легких уражень нервової системи. Специфічне лікування ослабленої форми мукополісахаридозу I типу полягає у ферментозамісній терапії ларонідазою (рекомбінантною формою альфа-L-ідуронідази людини, альдуразим). Наведено клінічні дані та дані лабораторних досліджень щодо 12-річного пацієнта, хворого на ослаблену форму мукополісахаридозу I типу, що отримував ферментозамісну терапію, починаючи з віку 5 міс, у порівнянні з даними щодо його 17-річної сестри, хворої на це захворювання, у якої терапію було розпочато у віці 5 років. Представлення клінічного випадку. Клінічна оцінка цих рідних брата і сестри вказує на те, що початок терапії до настання захворювання, яке може бути виявлено клінічно, призвів до значного поліпшення наслідку у молодшого брата. Після 12 років ферментозамісної терапії зовнішній вигляд обличчя, лінійна швидкість росту, а також об'єм печінки та селезінки були нормальними; крім того, ступінь ураження суглобів, хребта і серцевого клапана був лише мінімальним у порівнянні з таким його сестри. Результати дослідження вказують на те, що рання діагностика та ранній початок ферментозамісної терапії істотно змінюють природний перебіг ослабленої форми мукополісахаридозу I типу.

Обгрунтування. Мукополісахаридоз I типу - це захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, викликане дефіцитом alpha-L-ідуронідази, що характеризується прогресуючим перебігом із залученням у патологічний процес багатьох систем організму. З клінічної точки зору, мукополісахаридоз I типу поділяють на дві форми: тяжку (синдром Гурлер), симптоми якої проявляються у ранньому дитячому віці і характеризуються швидко прогресуючою неврологічною симптоматикою, й ослаблену (синдроми Гурлер - Шейє і Шейє), що проявляється повільнішим прогресуванням захворювання без/з наявністю легких уражень нервової системи. Специфічне лікування ослабленої форми мукополісахаридозу I типу полягає у ферментозамісній терапії ларонідазою (рекомбінантною формою альфа-L-ідуронідази людини, альдуразим). Наведено клінічні дані та дані лабораторних досліджень щодо 12-річного пацієнта, хворого на ослаблену форму мукополісахаридозу I типу, що отримував ферментозамісну терапію, починаючи з віку 5 міс, у порівнянні з даними щодо його 17-річної сестри, хворої на це захворювання, у якої терапію було розпочато у віці 5 років. Представлення клінічного випадку. Клінічна оцінка цих рідних брата і сестри вказує на те, що початок терапії до настання захворювання, яке може бути виявлено клінічно, призвів до значного поліпшення наслідку у молодшого брата. Після 12 років ферментозамісної терапії зовнішній вигляд обличчя, лінійна швидкість росту, а також об'єм печінки та селезінки були нормальними; крім того, ступінь ураження суглобів, хребта і серцевого клапана був лише мінімальним у порівнянні з таким його сестри. Результати дослідження вказують на те, що рання діагностика та ранній початок ферментозамісної терапії істотно змінюють природний перебіг ослабленої форми мукополісахаридозу I типу.

Визначено склад, фізико-хімічних властивості та органолептичні показники салатного соусу з кукурудзяних і чуф'яних крохмальних сумішей. Жовтий сорт чуфи та кукурудзи сортували від бруду, промивали, замочували протягом 24 год і розтирали в суспензію за допомогою лабораторного молоткового фрезерного верстата. Отриману суспензію фільтрували через муслінову тканину й осаджували протягом 3 год. Після цього осад декантирували, сушили в шафі-сушарці та подрібнювали для отримання крохмалю. Соус для салату виготовляли з сумішей кукурудзяного (КК) і чуф'яного крохмалю (ЧК) з іншими інгредієнтами. Вміст вологи, загальної золи, сирого жиру, сирого протеїну та вуглеводів салатного крему з крохмальних сумішей кукурудзи та чуфи коливалося від 51,50 до 59,58 %, 0,33 до 0,58 %, 23,05 до 24,78 %, 0,65 до 1,16 % і 14,31 до 24,41 % відповідно. Суміш кукурудзи та чуфи не має значного впливу на масові частки вологи, золи, жиру, білка та вуглеводів салатного соусу з КК і ЧК. Вміст вологи в салатному соусі, отриманому в дослідженні, може вплинути на його якість і стабільність. Салатний соус із кукурудзяно-чуф'яного крохмалю (КЧК) на 90:10 % мав найвищий вміст золи та сирого протеїну, тоді як салатний соус із КК на 10:90 % мав найменший загальний вміст золи та сирого білка. Однак прогресивне збільшення загальної зольності спостерігалось із додаванням КК. Жирність салатних соусів із КЧК була подібною. Ефект взаємодії кукурудзи та ЧК мав значний вплив на вміст крохмалю та загальну титровану кислотність. Вміст цукру та крохмалю коливався від 2,67 до 9,50 % і від 4,14 до 11,45 % відповідно, салатний соус із КЧК - 10:90 % мав найвищу цінність, тоді як за 70:30 % найнижчий вмісту цукру та крохмалю. РН, загальна титрована кислотність і в'язкість становили 3,57 - 3,77, 0,32 - 0,69 % і 472 - 1683 Па-с відповідно. Процес оптимізації салатного крему з кукурудзяної суміші та крохмалю тигрового горіха становить 90 % КК і 10 % ЧК. Однак оптимізований вершковий салатний крем із 90 % КК і 10 % ЧК і комерційний салатний крем (салатний крем "Хайнц") припав до смаку експертам, зважаючи на сенсорні характеристики. Встановлено, що соус із КК і ЧК має бажані фізико-хімічні властивості та схожі сенсорні властивості у порівнянні з комерційними салатним соусами. Отже, прийнятний салатний соус можна виробляти з 10-відсотковою заміною ЧК кукурудзяним.