Разработаны доказательно обоснованные рекомендации для лечения при остеоартрозе (ОА) суставов кисти. Создана мультидисциплинарная руководящая рабочая группа, включающая 16 ревматологов, 1-го физиотерапевта, 1-го ортопеда-хирурга, 2-х смежных специалиста по вопросам здоровья и 1-го эксперта по вопросам доказательной медицины, представляющих 15 европейских стран. Каждый из участников внес около 10-ти предложений, описывающих ключевые клинические цели в лечении при ОА суставов кисти. Заключительные рекомендации разработаны с использованием метода Delphi. Сила рекомендаций подтверждена данными исследований, клинической экспертизы, предпочтениями пациентов. Одиннадцать ключевых рекомендаций для лечения при ОА суставов кисти разработаны на основании комбинации данных доказательной медицины и мнения экспертов. Рассчитан уровень доказательности и определена сила рекомендаций.

Мета роботи - розробити доказово обгрунтовані рекомендації щодо діагностики подагри. До міждисциплінарної групи з розробки настанови увійшли 19 ревматологів, 1 медичний експерт з клінічних досліджень, які представляли 13 європейських країн. Із застосуванням методу досягнення консенсусу Дельфі було узгоджено 10 заключних рекомендацій. Дослідження показників доказової медицини проводили систематично за кожною пропозицією. Після 3-х раундів Дельфі визначено 10 основних пропозицій, що включали дебют захворювання, виявлення кристалів урату, біохімічні дослідження, рентгенографію, оцінку факторів ризику, наявність супутніх захворювань. Сила рекомендацій змінювалася залежно від категорії доказовості наукових показників і думки експертів. На підставі поєднання даних доказових наукових досліджень та консенсусу експертів розроблено 10 основних рекомендацій щодо діагностики подагри. Визначено рівень доказовості та силу рекомендацій для діагностичних тестів, факторів ризику і коморбідних захворювань.

Перипроцедурна антикоагулянтна терапія є частою "головоломкою", до вирішення якої залучаються клініцисти багатьох спеціальностей, і локальна практика її застосування може суттєво відрізнятися в різних центрах. Оптимальна стратегія перипроцедурної антикоагулянтної терапії вкрай необхідна при веденні пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного генезу. Незважаючи на те що впровадження стандартизованих, створених на засадах доказової медицини, протоколів перипроцедурної антикоагулянтної терапії сприяє поліпшенню наслідків проведених утручань, практика їх клінічного застосування поки що не настільки широка, як би цього хотілося. Випадки переривання антикоагулянтної терапії при підготовці пацієнтів до різноманітних утручань трапляються дуже часто в рутинній клінічній практиці - так, лише в країнах Північної Америки щорічно виникає потреба в тимчасовому передпроцедурному припиненні прийому антикоагулянтів у 250 000 осіб. Обізнаність щодо ризику геморагічних і короткотермінових тромботичних ускладнень після проведених утручань - нагальна потреба багатьох клінічних спеціальностей. Метою створення цього документа є розроблення алгоритму прийняття рішень при визначенні стратегії перипроцедурної антикоагулянтної терапії. Для реалізації цієї мети виконано такі завдання: обгрунтувати рішення щодо доцільності тривалої антикоагулянтної терапії; надати клініцистам алгоритм прийняття рішення щодо доцільності переривання прийому антикоагулянта; висвітлити диференційований підхід щодо переривання антикоагулянтної терапії у випадку прийому антагоністів вітаміну К або прямих оральних антикоагулянтів; визначити доцільність "мосту" за допомогою парентеральних антикоагулянтів; навести алгоритм щодо проведення "мосту" за допомогою парентеральних антикоагулянтів у перипроцедурний період; надати рекомендації щодо відновлення прийому пероральних антикоагулянтів у післяпроцедурний період.