Індекс рубрикатора НБУВ: Р454я73-2

Шифр НБУВ: ВА658280 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто процес внутрішнього переміщення осіб (ВПО) в Україні протягом перших шести місяців після його початку. Дослідження проведено на основі вторинної інформації - використані статистичні дані кількості зареєстрованих ВПО, законодавчі акти України, звіти міжнародних організацій, заяви представників неурядових організацій і державних органів України. Визначено основні характеристики процесу внутрішнього переміщення в Україні. З'ясовано, що ВПО формують дві групи - з Автономної Республіки Крим і зі Східних областей України, які мають свої особливості. Проведено аналіз формування державної політики України щодо ВПО. Увагу приділено наявним проблемам у таких сферах: розбудова термінологічного апарату, створення системи реєстрації ВПО, формування законодавчої бази і державних інституцій, забезпечення житлом, реєстрація перебування, доступ до соціального захисту і вирішення вітальних потреб даної групи. Встановлено, що потребує ухвалення закон, який визначатиме статус ВПО. Необхідно прийняття державних програм, спрямованих на забезпечення потреб двох категорій ВПО з урахуванням їх життєвих стратегій. Серед завдань держави - робота з громадською думкою і попередження негативного ставлення до переселенців, внесення змін до податкового законодавства країни з метою залучення фінансової допомоги донорів.

Розглянуто житлові умови найбільш уразливих категорій внутрішньо переміщених осіб (особи старше 60-ти років і сім'ї з дітьми) у дев'яти областях України "другого кола" розселення переселенців: у Вінницькій, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Херсонській, Черкаській та Чернігівській областях. Дослідження виконано на основі опитування внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення. Здійснено моніторинг цін у дев'яти обласних містах. Проведено напівструктуровані інтерв'ю з експертами ринку нерухомості зазначених областей. Увагу приділено таким аспектам: тип приміщення, у якому проживають внутрішньо переміщені особи; визначення частки доходів, яку витрачають переселенці на житло; плани внутрішньо переміщених осіб на переїзд; труднощі і випадки дискримінації, з якими стикалися внутрішньо переміщені особи під час пошуку житла; ставлення місцевого населення до внутрішньо переміщених осіб. З'ясовано, що частка внутрішньо переміщених осіб від чисельності постійного населення області у межах до 2 % не впливає на ринок житла в області. Підтверджено потребу внутрішньо переміщених осіб у постійному житлі, яка може бути задовільнена шляхом надання соціального житла і цільових виплат на оренду.

Визначено приблизну кількість українських трудових мігрантів, які постраждали від трудової експлуатації під час роботи за кордоном. Використано систему індикаторів трудової експлуатації, що розроблена Міжнародною організацією праці. Аналіз здійснено на основі результатів трьох модульних вибіркових обстежень із питань трудової міграції, які були проведені в Україні за однаковою методологією й охоплюють періоди 2007 - 2008, 2010 - 2012 та 2015 - 2017 рр. У дослідженні використані шість із дев'яти індикаторів Міжнародної організації праці ("надмірна кількість робочих днів або робочих годин", "небезпечна праця", "дуже погані умови праці", "відсутність поваги до законів про працю або укладеного контракту", "низька зарплата або її відсутність", "відсутність соціального захисту"), яким відповідають дванадцять індикаторів, що присутні у трьох модульних вибіркових обстеженнях з питань трудової міграції. Увагу приділено таким показникам трудової експлуатації: "робота понад 61 годину на тиждень", "несприятливі умови праці", "робота відрізнялася від обіцяної", "переведення від одного роботодавця до іншого", "робоче місце відрізнялося від обіцяного", "оплата затримувалась або виплачувалась в неповному обсязі", "відсутність письмового трудового договору", "відсутність оплачуваних лікарняних", "відсутність вихідних", "відсутність медичного страхування", "відсутність соціального захисту", "відсутність жодного виду соціальних пільг". Проаналізовано шляхи пошуку роботи за кордоном і правовий статус українських трудових мігрантів у країні призначення. Встановлено, що 10 - 20 % українських трудових мігрантів стикалися з проявами трудової експлуатації під час роботи за кордоном. До 50 % українських трудових мігрантів перебувають у групі ризику внаслідок пошуку робочого місця через неофіційні канали та відсутність письмового договору з роботодавцем. Основними причинами поширення трудової експлуатації серед українських трудових мігрантів визнано низький рівень обізнаності з явищем трудової експлуатації, своїми правами, а також нехтування власною безпекою.

Кількість зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні налічує 1,4 млн. З моменту початку переміщення житлова проблема є однією з основних (поряд з працевлаштуванням) для даної категорії внутрішніх мігрантів. За останні шість років українська держава та міжнародні організації здійснили певні кроки для розміщення та покращення умов проживання ВПО у нових місцях розселення. Проте, й сьогодні це питання залишається актуальним. Доцільно проаналізувати умови проживання ВПО в Україні із виробленням відповідних індикаторів оцінювання. Мета дослідження - оцінювання умов проживання ВПО в Україні, для чого проаналізовано звіти Національної системи моніторингу ситуації з ВПО за період з березня 2016 р. до червня 2019 р., звіти міжнародних організацій, а також відповідну законодавчу базу України та державні програми. Методи аналізу, синтезу, порівняння допомогли виокреми ти показ ники, що можуть бути використані як індикатори оцінювання умов проживання ВПО в аспектах "Житло" і "Безпека проживання". Запропоновано п'ять індикаторів для оцінювання умов проживання ВПО в Україні: "Домогосподарства ВПО, які мешкають у власному житлі", "Домогосподарства ВПО, які мешкають в окремому житлі", "Самооцінка задоволеності умовами проживання ВПО", "Самооцінка безпеки умов прожи вання ВПО", "Самооцінка безпеки середовища та інфраструктури населеного пункту ВПО". У результаті аналізування умов проживання ВПО в Україні виявлено такі позитивні тенденції: включення цієї групи до державних програм кредитування придбання житла; будівництво тимчасового соціального житла для внутрішньо переміщених осіб; зростання частки переселенців, які мешкають у власному житлі, три чверті переселенців наразі можуть собі дозволити орендувати окреме житло; переселенці високо оцінюють якість умов проживання та рівень безпеки середовища проживання. З'ясовано, що основними проблемами залишаються обмежена можливість переселенців купувати власне житло та отримання соціального житла у власність. Запропоновано здійснити такі заходи державної політики: продовження залучення коштів міжнародних інвесторів для будівництва соціального житла для переселенців; регулярне фінансування програми "Доступне житло" з державного бюджету України; розширення можливості участі ВПО у програмі "Доступне житло" через зміну умов фінансування з 50/50 на 70/30; запровадження окремих цільових програм для ВПО з метою придбання доступ ного житла.

Кількість зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні налічує 1,4 млн. З моменту початку переміщення житлова проблема є однією з основних (поряд з працевлаштуванням) для даної категорії внутрішніх мігрантів. За останні шість років українська держава та міжнародні організації здійснили певні кроки для розміщення та покращення умов проживання ВПО у нових місцях розселення. Проте, й сьогодні це питання залишається актуальним. Доцільно проаналізувати умови проживання ВПО в Україні із виробленням відповідних індикаторів оцінювання. Мета дослідження - оцінювання умов проживання ВПО в Україні, для чого проаналізовано звіти Національної системи моніторингу ситуації з ВПО за період з березня 2016 р. до червня 2019 р., звіти міжнародних організацій, а також відповідну законодавчу базу України та державні програми. Методи аналізу, синтезу, порівняння допомогли виокреми ти показ ники, що можуть бути використані як індикатори оцінювання умов проживання ВПО в аспектах "Житло" і "Безпека проживання". Запропоновано п'ять індикаторів для оцінювання умов проживання ВПО в Україні: "Домогосподарства ВПО, які мешкають у власному житлі", "Домогосподарства ВПО, які мешкають в окремому житлі", "Самооцінка задоволеності умовами проживання ВПО", "Самооцінка безпеки умов прожи вання ВПО", "Самооцінка безпеки середовища та інфраструктури населеного пункту ВПО". У результаті аналізування умов проживання ВПО в Україні виявлено такі позитивні тенденції: включення цієї групи до державних програм кредитування придбання житла; будівництво тимчасового соціального житла для внутрішньо переміщених осіб; зростання частки переселенців, які мешкають у власному житлі, три чверті переселенців наразі можуть собі дозволити орендувати окреме житло; переселенці високо оцінюють якість умов проживання та рівень безпеки середовища проживання. З'ясовано, що основними проблемами залишаються обмежена можливість переселенців купувати власне житло та отримання соціального житла у власність. Запропоновано здійснити такі заходи державної політики: продовження залучення коштів міжнародних інвесторів для будівництва соціального житла для переселенців; регулярне фінансування програми "Доступне житло" з державного бюджету України; розширення можливості участі ВПО у програмі "Доступне житло" через зміну умов фінансування з 50/50 на 70/30; запровадження окремих цільових програм для ВПО з метою придбання доступ ного житла.