Вивчено функціональний стан пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда й операції аортально-коронарного шунтування. Дослідження проведено на групі чоловіків (48 чоловік) віком від 30-ти до 69-ти років, яким після операції застосовували двоступеневі (лікарняні і санаторні) моделі реабілітації. Період спостереження (ретроспективний аналіз) охоплював 5 років. Для оцінки дієвості реабілітації, а також ефективності оперативного втручання використовано навантажувальний тест на біговій доріжці, виконаний у період 0,5; 1; 2; 3; 5 років після проведеної операції. Установлено, протягом перших двох років спостереження, застосовано програму реабілітації двохетапну, вигідно відрізнялася від загальноприйнятих поліпшенням функціонального стану хворих, про що свідчить збільшення показників тривалості тесту (хв), пройденої дистанції (метр), енерговитрат, а також зменшення кількості тестів, перерваних через патологічний стан пацієнтів. Надалі (по закінченні 2-го етапу реабілітації) не знайдено ніяких істотних змін аналізованих параметрів, в окремих випадках констатовано навіть деяке зниження показників функціонального стану, погіршення клінічного статусу й відносний ріст кількості перерваних тестів, що могло свідчити про поновлення хвороби.

Изучено функциональное состояние пациентов после перенесенного инфаркта миокарда и операции аортально-коронарного шунтирования. Исследования были проведены на группе мужчин (48 человек) в возрасте от 30-ти до 69-ти лет (ср. 49 лет), которые после операции подверглись двухступенчатой (больничной и санаторной) моделям реабилитации. Период наблюдения (анализ ретроспективный) охватывал 5 лет. Для оценки действенности реабилитации, а также эффективности оперативного вмешательства использовался нагрузочный тест на беговой дорожке, выполненный в период 0,5; 1; 2; 3; 5 года после проведённой операции. Установлено, что в течение первых двух лет наблюдения, примененная нами программа реабилитации на 1 и 2 этапе, выгодно отличалась от общепринятых улучшением функционального состояния больных, о чём свидетельствует увеличение показателей продолжительности теста (мин), пройденной дистанции (метр), энергозатрат, а также уменьшения количества тестов, прерванных из-за патологического состояния пациентов. В дальнейшем периоде наблюдения (по окончании 2 этапа реабилитации) не найдено никаких существенных изменений анализированных параметров, в отдельных случаях констатировали даже некоторое снижение показателей функционального состояния, ухудшение клинического статуса и относительный рост количества прерванных тестов, что могло свидетельствовать о возобновлении болезни.

Досліджено 90 хворих після недавно перенесеного інфаркту міокарда. Всі хворі були розділені на дві групи: А (42 особи віком від 39-ти до 72-х років) з неускладненим інфарктом міокарда, які перебували у відділі інтенсивної терапії один день і не одержували бетаблокатори. Ця група проходила реабілітацію за розробленою 7-денною моделлю. Група В (48 хворих віком від 37-ми до 56-ти років) з ускладненим інфарктом міокарда, які перебували у відділі інтенсивної терапії два дні, приймали бетаблокатори й 7-денну модель реабілітації. Отримані функціональні показники цих груп хворих порівнювали з контрольною групою хворих (39 пацієнтів віком від 36-ти до 76-ти років), які перебували на лікуванні у відділі інтенсивної терапії 3 дні й проходили реабілітацію за 10-денною моделлю. Метою роботи була оцінка ефективності розробленої моделі ранньої реабілітації з використанням субмаксимального навантажувальної проби на велоергометрі й з'ясування залежності між вихідними даними й параметрами навантаження. Установлено залежність у групі А-систолічного тиску за напруги від його вихідних величин, а в групі В-пульсового тиску навантажувальної напруги від вихідних величин цього параметра.

Исследовано 90 больных после недавно перенесенного инфаркта миокарда. Все больные были разделены на две группы: А (42 особы в возрасте от 39-ти до 72-х лет) с неосложненным инфарктом миокарда, которые пребывали в отделе интенсивной терапии один день и не получали бетаблокаторы. Эта группа проходила реабилитацию по разработанной 7-ми дневной модели. Группа В (48 больных в возрасте от 37-ми до 56-ти лет) с осложненным инфарктом миокарда, находились в отделе интенсивной терапии два дня, принимали бетаблокаторы и 7-ми дневную модель реабилитации. Полученные функциональные показатели этих групп больных сравнивали с контрольной группой больных (39 пациентов в возрасте от 36-ти до 76-ти лет), которые пребывали на лечении в отделе интенсивной терапии 3 дня и проходили реабилитацию по 10-ти дневной модели. Целью работы была оценка эффективности разработанной модели ранней реабилитации с использованием субмаксимальной нагрузочной пробы на велоэргометре и выяснение зависимости между исходными данными и параметрами нагрузки. Установлена зависимость в группе А-систолического давления при напряжении от его исходных величин, а в группе В-пульсового давления нагрузочного напряжения от исходных величин этого параметра.

The study group consisted of 90 patients who recently underwent myocardial infarction (MI). The study group was divided into two subgroups: A (42 patients, mean age of 52 years) with non-complicated MI, with 1-day stay at Intensive Care Unit (ICU), who were not receiving beta blockers and who were subjected to 7-day inpatient rehabilitation program; B (48 patients, mean age of 48 years) with complicated MI, with 2-day stay at ICU, who were receiving beta blockers and who were subjected to 7-day inpatient rehabilitation program. The obtained results were contrasted to those obtained in control group of 39 patients (mean age of 56,7 years), who were treated for 3 days or more at ICU and who were subjected to 10-day inpatient rehabilitation program without stairs exercise test. The objective of the present study was to evaluate our modified early rehabilitation program based on submaximal exercise test performed on cycle ergometer and to assess a possible correlation between values of exercise and resting parameters and to find out which exercise test parameters may be used for establishing of appropriate program of phase II rehabilitation. The correlation between exercise and resting systolic pressure was found in group A and between exercise and resting heart rate in group B. Maximal exercise load [WATs], energy expenditure [METs], exercise test time duration [min], maximal heart rate and time of parameters normalization constitute exercise test parameters, which should be taken into considerationfor planning of phase II rehabilitation program.