Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.030-3

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба у дітей

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - сравнить частоту возникновения геморрагических событий на фоне применения клопидогреля и тикагрелора в исследовании Platelet Inhibition and Patient Outcomes (PLATO). Проанализированы данные Медицинского обзора Управления продовольствия и медикаментов США (FDA Medical Review). По сравнению с клопидогрелем на фоне приема тикагрелора наблюдали достоверно большее количество кровотечений: спонтанных, крупных, крупных и небольших вместе, а также крупных, небольших и минимальных вместе. Тикагрелор также способствовал увеличению числа случаев и больших, и фатальных/угрожающих жизни кровотечений по сравнению с клопидогрелем, если коронарное шунтирование (КШ) выполняли в промежутке 24 - 96 ч после прекращения приема препаратов, что также сопровождалось большими объемами дренирования плевральной полости и трансфузий. Более того, тикагрелор сравнению с клопидогрелем способствовал увеличению числа случаев кровотечений, ассоциированных с КШ, у тех пациентов, у которых на момент проведения вмешательства не был выдержан срок 5 дней после прекращения приема препаратов. Наряду с этим прием тикагрелора сравнению с клопидогрелем ассоциировался с повышением риска гематурии (отношение рисков (ОР) 1,91; 95 % доверительный интервал (ДИ) 0,95 - 3,83); внутричерепных кровотечений, возникновения субдуральных или других гематом (ВР 1,87; 95 % ДИ 1,02 - 3,42); подкожных кровотечений, экхимозов, гематом (ВР 1,63; 95 % ДИ 0,84 - 3,17); носовых кровотечений (ОР 1,49; 95 % ДИ 0,67 - 3,32); забрюшинных гематом (ОР 1,49; 95 % ДИ 0,53 - 4,19), гастроинтестинальных/анальных кровотечений (ОР 1,23; 95 % ДИ 0,93 - 1,64), а также кровотечений/гематом в целом (ОР 1,21; 95 % ДИ 1,02 - 1,43). Выводы: клопидогрель безопаснее, чем тикагрелор, относительно возникновения кровотечений. Кроме этого, для тикагрелора характерно более быстрое развитие эффекта "нейтрализации" тромбоцитов, который длится гораздо дольше, чем указано в фармакокинетическом профиле. В последнее время пересматривается польза тикагрелора относительно возникновения таких конечных точек, как смерть, тромбоз стентов и инфаркт миокарда. Недавно показано, что повышение риска возникновения инсульта на фоне приема тикагрелора более значимое, чем изначально было представлено. Учитывая эти данные, не рекомендуется отдавать предпочтение тикагрелору перед клопидогрелем в контексте повышенного риска возникновения кровотечений.

Кардіогенний шок (КШ) лишається найчастішою причиною смерті в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ). У дослідженні SHOCK (Should We Emergently Revascularize Occluded Coronaries for Cardiogenic Shock) 20 років тому було продемонстровано вище виживання в результаті раннього проведення реваскуляризації міокарда в пацієнтів з КШ унаслідок ІМ (ІМ-КШ). Після початкового зниження рівня смертності, пов'язаного з проведенням реваскуляризації міокарда, відзначено перехід цього показника у фазу плато. Нещодавно Товариство фахівців із серцево-судинної ангіографії та інвазивних утручань (Society for Cardiovascular Angiography and Intervention) розробило класифікаційну схему з метою систематизувати широкий спектр виявів КШ. Окрім того, в останній науковій заяві Американської асоціації серця (American Heart Association) є рекомендації щодо створення спеціалізованих центрів, з упровадженням стандартизованих протоколів з діагностики і лікування пацієнтів з КШ, включаючи застосування пристроїв для механічного підтримання кровообігу (МПК). У рамках низки програм, що стосуються КШ, були впроваджені різноманітні протоколи з ведення пацієнтів з ІМ-КШ, зокрема в контексті проведення МПК. Поряд з цим, були опубліковані обнадійливі результати щодо ведення пацієнтів з КШ у результаті впровадження таких стандартів лікування. Незважаючи на це, практичні аспекти інвазивного лікування пацієнтів з ІМ-КШ варіюють за різних систем охорони здоров'я, при цьому існують неузгоджені позиції щодо застосування та оптимальних часових рамок проведення МПК у таких пацієнтів. Більше того, потенційний вплив застосування пристроїв для МПК на зниження смертності у пацієнтів з ІМ-КШ потребує подальшого вивчення в рандомізованих клінічних дослідженнях. У нинішній публікації окреслені найбільш оптимальні практичні аспекти сучасного інтервенційного ведення пацієнтів з ІМ-КШ, включаючи проведення реваскуляризації міокарда, застосування пристроїв для МПК, а також специфічні положення щодо лікування таких пацієнтів, зокрема після перенесеної зупинки кровообігу.