Согласно теории театральной семиотики все театральные знаки можно разделить на три подвида: иконические (аналогии), указательные и символические. Рассмотрены особенности функционирования принципа художественной аналогии (или иконической образности) в контексте ренессансной предметно-изобразительной эстетики. Предпринята попытка показать, как лингвистическая аналогия функционирует в драматургических произведениях У.Шекспира.

Розглянуто сингулярно збурену систему, що залежить від двох параметрів і має два (можливо, однакові) нормально гіперболічні центровані багатовиди. У цьому випадку припущено, що незбурена система має орбіту, яка поєднує гіперболічну нерухому точку на одному центрованому багатовиді з гіперболічною нерухомою точкою на іншому. Доведено деякі відомі та нові результати щодо збереження цих орбіт і наведено приклади систем розмірності більше, ніж три, що мають сідлові фокусні гомоклінічні орбіти Сільнікова.