В монографії опрацьовується новітня методологія українського права. Під кутом зору на право як елемент людського буття у його цілості й граничності, атрибут людського духу, дослідження передумов права здійснюється у більш первісніший і фундаментальніший спосіб, ніж в позитивно-аналітичній юриспруденції. Право зв'язується закономірностями людського універсуму (а відтак, самі ці закономірності досліджуються в своїй доцільності) і від них отримує своє понадюридичне значення і самобутність. Тож, працю присвячено пошуку загубленої глибини права заради його первісного прояснення і на цій підставі фундаментальному переосмисленню доктрини і практики сучасного українського права. Матеріал подано за такими розділами: про прагматичне значення Платона і Арістотеля; суще й належне (буття й норма); універсалії й конкретності; детермінізм і свобода волі; розум і воля.