У монографії аналізується діяльність соціальних інститутів у процесі їхнього становлення та організації історичних форм соціального порядку, соціальної структури суспільства. Звернення до історії становлення соціальних інститутів дає змогу спостерігати їх у розвитку, розглядати явище, що вивчається, закінченим, констатувати повторюваність ситуації, вивчати аналогічну ситуацію за умови відсутності одного або кількох компонентів. Історичний матеріал компенсує певною мірою відсутність соціального експерименту. Такі переваги у вивченні соціальних інститутів і процесів інституціоналізації системи взаємодії індивідів та соціальних груп у суспільстві можна мати лише за порівняльно-історичного підходу, який є основним методологічним принципом даного дослідження. До аналізу автором було залучено матеріали соціального розвитку суспільства тієї доби соціальної історії, в межах якої відбувалися становлення і розвиток інститутів кровної спорідненості, влади і власності. Матеріал згруповано у трьох тематичних розділах: соціологічне визначення соціальних інститутів і процесів інституціоналізації; становлення і зміна історичних форм інституціонального порядку суспільства; інституціональні засади соціальної структури суспільства.