Розглянуто життєвий і творчий шлях видатного сербського письменника, лауреата Нобелівської премії (1961 р.) І.Андрича (1892 - 1975 рр.). Простежено становлення і рух художньої свідомості митця від ранньої лірико-медитативної прози ("Ex Ponto", "Неспокої") до естеїстики ("Розмова з Гойєю"), а також "малої" ("Шлях Алі Джерзелеза") і "великої" ("Травницька хроніка", "Проклятий двір") прози. Розкрито основні ознаки "міфологічного" історизму І.Андрича, сутність його історико-філософської концепції, особливості розуміння людини та її долі, специфіку оповідної манери.