Розкрито природу феномену духовності як системи моральнорелевантних ціннісних орієнтацій, що стали внутрішньоособистісними детермінантами життєдіяльності людини. Духовність розглянуто як вияв здатності особистості до творчого оволодіння цінностями та їх екстраполяції у контекст реальної поведінки. Експериментально доведено залежність процесу становлення духовності від провідних потреб і мотивів самоактивності людини, специфіки її самосвідості й індивідуально-психологічних особливостей, а також уявлень свого "Я" стосовно "не-Я". Показано вирішальну роль родинних ціннісних орієнтацій у становленні духовності індивіда.