Досліджено проблему музичного семіозису XX ст. як філософсько-естетичного феномену. З'ясовано, що є музичним семіозисом сучасної музики, в чому специфіка його структури та особливостей музично-естетичного сприйняття, спираючись на міждисциплінарний підхід і методологію музичної естетики, філософії музики, музичної семіотики, герменевтики та феноменології. В координатах музичної семіотики, музичної герменевтики та феноменології осмислено генезисні основи сприйняття музичного простору сучасної опус- та поп-музики з позицій філософсько-естетичної думки. Встановлено, що опус-музика як інтелектуальна практика формує аналітично-математичні основи музичного семіозису, який дозволяє зрозуміти ті феноменологічні смисли, що витлумачуються через аналітичне декодування всієї музичної культури загалом.