Розглянуто безпеку як соціальну проблему та стратегічну перспективу людства. Досліджено особливості етнонаціональних процесів у світі, а також їх специфіку в сучасному українському транзитному суспільстві, яку визначають не стількі зовнішні, скількі внутрішні чинники. Обгрунтовано необхідність створення більш дієвих моделей взаємодії суспільства та держави, що сприятимуть якісному вирішенню положень концепції національної безпеки. Зазначено, що Україна є поліетнічною державою не тільки за етнічним чинником, але й за ціннісно-культурним. Етнічні чинники виконують в механізмі системи безпеки важливу роль і можуть служити як стабілізуючою, так і дестабілізуючою силою. Для створення системи безпеки велике значення має процес самоорганізації суспільства, особливе місце належить загальнонаціональній ідеї, яка повинна втілюти в собі інтерес всіх етносів, які живуть в багатонаціональному суспільстві. Проблема об'єднання етносів, що проживають в Україні, є однією з найважливіших на сучасному етапі. Показано, що в державі існує потенціал для успішного рішення проблеми забезпечення безпеки, але ситуацію погіршує складна економічна ситуація, соціальна напруженість у суспільстві, відсутність підтримуваної всіма верствами населення консолідуючої ідеї, і у зв'язку з цим - суперечливість соціально-політичної орієнтації українського суспільства.