Висвітлено еволюцію й ідейно-естетичні особливості жанру трагедії. Увагу приділено теоретичному осмисленню даного жанру в українському літературознавстві. Досліджено способи репрезентації категорії трагічного у творах В. Винниченка, М. Куліша, І. Дніпровського, М. Ірчана, І. Кочерги, С. Черкасенка, в яких спостерігається поєднання кращих традицій вітчизняної драматургії з новаторськими художніми пошуками. У цьому контексті аргументованим є твердження про трагічне світовідчуття у мистецтві XX ст.