Розкрито сучасні наукові підходи до вирішення проблеми державного регулювання позашкільної освіти. Проаналізовано досвід партнерської взаємодії центральних органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування, освітніми закладами, педагогами, батьками, студентами, учнями, громадськими об'єднаннями. Сформульовано науково-теоретичні положення, що дозволяють створювати управлінські моделі для подальшого розвитку позашкільної освіти та використовувати на практиці одержані результати. Зазначено, що пріоритетним напрямом реформування та подальшого розвитку системи позашкільної освіти та виховання є забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації, здобуття дітьми та юнацтвом додаткових знань, умінь, навичок за інтересами, інтелектуальний і духовний розвиток, підготовка їх до активної професійної та громадської діяльності. Обгрунтовано доцільність формування стратегічних завдань щодо подальшого розвитку позашкільної освіти, модернізації її змісту, створення нових структурних моделей.