Досліджено проповіді архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича. Вивчено його постать як образ лідера, який формував Чернігів як новий адміністративний та духовний центр Київської митрополії. Розглянуто, як впливав статус першої особи в Київській митрополії на проповідницькі компетенції Лазаря Барановича, чим керувався цей діяч під час написання проповідей; які правила, стереотипи, канони лежали в основі його текстотворчої поведінки; як виявляється його ідентичність у текстах; хто були читачі й слухачі його проповідей; якою поставала людина у його казаннях; наскільки популярними були його книги в Україні та поза її межами.