Проаналізовано зміст категорії "модернізація", виділено її соціальну, інституційну та технологічну складові, показано їх діалектичну єдність. Висвітлено напрацьовані в світі підходи до формування промислової політики як засобу технологічної модернізації. Простежено еволюцію моделей політики на різних етапах суспільного прогресу. Виявлено протилежність тенденцій у розвитку промисловості світу та України, розкрито вади вітчизняної промислової політики, що зумовили деіндустріалізацію країни. З'ясовано інституційні обмеження модернізації, пов'язані з інститутами держави та власності. Показано можливості використання інститутів розвитку та державного замовлення в активізації структурно-технологічних змін у виробництві. Викладено основні положення стратегії розвитку української промисловості, обгрунтовано модель і заходи реалізації державної політики.