Розглянуто засади формування об'єктивних уявлень про національні форми української образотворчості в працях вітчизняних фахівців кінця ХІХ - початку ХХ ст. На основі аналізу численних публікацій зазначеної доби охарактеризовано сукупність чинників та осередків виокремлення вітчизняного мистецтвознавства в самостійну наукову дисципліну. Проаналізовано процес становлення фахових знань щодо специфічних ознак національної архітектури, живопису, графіки, прикладного мистецтва як провідних напрямів дослідницької діяльності представників київської школи мистецтвознавства, а також висвітлено шляхи й етапи визначення в науці тих років особливостей українського національного стилю.