Висвітлено актуальні проблеми пошуку ефективних джерел стійкості зернобобових культур до збудників місцевих популяцій окремих видів патогенів і шкідників для створення ліній і на їх основі сортів з груповою та комплексною стійкістю до шкідливих організмів. Проведено моніторинг видового складу збудників кореневих книлей гороху, сої та квасолі, аксохітозу гороху. Визначено їх найбільш поширені та патогенні види. Зі зразків світової колекції виділено джерела з індивідуальною, груповою та комплексною стійкістю. Встановлено рівень генотипового ефекту та ступінь екологічної пластичності за ознаками стійкості до хвороб і шкідників та іншими цінними господарськими ознаками, характер успадкування стійкості рослин до фузаріозних кореневих гнилей, а також частоту та ступінь трансгресивної мінливості у новоствореного гібридного матеріалу.