Здійснено спробу переосмислити погляд на людську любов у світлі східної святоотецької думки (IV - XI ст.). Розглянуто онтологічні, гносеологічні аспекти людської любові. Особливу увагу приділено аналізу міжособистісних виявів любові - до особи протилежної статі, до Бога, до ближнього, до ворога. Проаналізовано кожний із цих виявів, причини їх появи, можливості втілення в життя та сенс кожного з них у людській долі.