Наведено філософсько-педагогічні та філософсько-антропологічні обгрунтування стратегії духовного оновлення (ДО) українського суспільства, розкрито взаємообумовленість цих теоретичних рефлексій, які прояснюють проблеми та практичні завдання, що виникають у процесі демократичних трансформацій і торкаються суспільно перетворюючого потенціалу освіти та виховання. З'ясовано культурно-антропологічні передумови модернізації освітніх і виховних практик, які сприятимуть ДО українського суспільства. Подано інформацію щодо професії вчителя та завдань ДО сучасних соціумів у площині філософсько-антропологічного та філософсько-педагогічного аналізу. Розглянуто історичну пам'ять як чинник стабілізації українського суспільства. Досліджено конфліктогенний потенціал українського суспільства. Увагу приділено літературно-художній творчості як ресурсу духовного та методологічного оновлення сучасних стратегій виховання. Висвітлено питання формування світогляду військовослужбовців під час трансформації духовно-моральних цінностей суспільства.